Читати книгу - "Тобі, мій Герою, Люба Ковальчук"

Я стежинкою нашого минулого блукатиму,
Розтану в солодких спогадах-слідах.
Шматочки душі у тих стежках шукатиму,
Щоб склеїти хоч на хвилиночку, хоч як.

Сонечко весняне лоскоче промінчиком небо,
Грається, безтурботно світить, блищить.
Я дихати навчаюся по-новому без тебе
Та важко так, серденько душить та болить.

Тону у спогадах, в місцях, де були тільки двоє.
Відправлю важкий подих в легке, чисте повітря.
Я знаю, нас було би разом тепер троє,
Було би.. Та все ж... Стерплю, ще нe зникає віpa.

Плакала прощаючись: «Не залишай, будь ласка!»
Сльози пекли обличчя, та змарніле тіло.
Закінчилась історія, покинула нас казка.
Від нестерпного болю серце тихо німіло.

26.04.2023