Читати книгу - "Лють"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Енджі пішла за ним у кухню.
— Коли Ормвуда перевели у «вбивства»? — спитав він.
— Десь із півроку тому.
Півроку тому Вілл жив на півночі Джорджії, у вигнанні, влаштовував облави на покинутих птахофермах, перетворених на метамфетамінові лабораторії, поки його шефиня вирішувала, що з ним робити.
— Відділ моралі був його першим великим призначенням, відколи йому дали золотий значок, — сказала Енджі. — Працював тут років із десять.
Вілл зрозумів, що вона намагалася йому щось повідомити.
— А чому звільнився?
— Через мене. — Вона взяла стілець і сіла за стіл. — Я сказала йому: звільняйся чи я подам на тебе рапорт.
— За що?
— Він розважався з дівчатами.
Вілл поклав сир на стіл.
— Це цікаво.
— По-моєму, це було доволі огидно, але кожному своє.
Вілл замислився на секунду. Образ Майкла Ормвуда, що сформувався у нього в уяві, знову зазнав змін. Безумовно, цього чоловіка було нелегко розкусити.
— Він робив це всі десять років, поки працював у «моралі»?
— Я в його команді була лише кілька місяців. Але, якщо хочеш знати мою думку, то так.
— І це поширене явище?
Енджі знизала плечима.
— Часом буває, особливо з одруженими. Дармова щілина, хто ж відмовиться?
Вілл відвернувся, буцімто взяти з шафки тарілку, а насправді — щоб вона не бачила виразу його обличчя. Та Енджі знала його з восьми років, тому розсміялася.
— Вільяме, ти такий святенник.
— За два роки майже нічого не змінилося.
Наживки вона не заковтнула. Два роки й кілька місяців, якщо вже зовсім точно. Вони були у цій кухні, Енджі кричала на нього, а Вілл дивився на свої черевики й чекав, коли вона припинить. Зрештою вона таки перестала, та одночасно захряснула за собою двері кухні.
Він порізав сир кубиками, намагаючись не помічати сповненого надії погляду Бетті.
— Що ти чула про те, що сталося сьогодні вдень?
— З Майкловою сусідкою? — уточнила Енджі. — Небагато. Тільки те, що це, мабуть, якось пов’язано зі справою Монро.
— Сусідці відрізали язик. Його так і не знайшли.
— Навіщо комусь убивати Майклову сусідку?
— Мені й самому це цікаво.
— Думаєш, випадковість?
Він сперся на стіл і подивився на Енджі.
— Не схоже. У Ормвуда багато ворогів?
— Я не належу до числа його найліпших друзів, але наскільки я можу судити, хлопці в поліції його люблять. Він часто зависає з тим задрипанцем Лео Донеллі, тому про його смаки краще помовчимо.
— А були в нього такі справи, після яких хтось міг затаїти на нього злість?
— Тобто чи він когось, бува, не роздрочив? — Вона знову знизала плечима. Ця звичка з’явилася в неї за той час, поки вони не бачилися. — Нічого аж такого не було. Ти справді думаєш, що це пов’язано з Монро?
— Результати розтину будуть відомі завтра. Як я можу судити, відмінності були. — Він помовчав, подумки відтворюючи побачену сцену. — У неї ступня була подряпана. Очевидно, перечепилася через паркан. І отут рана. — Він торкнувся скроні. — Вона впала і вдарилася об камінь, судячи з усього, досить сильно. А ще кров. — Вілл знову замовк ненадовго. — Крові було недостатньо. У Монро рот наповнився кров’ю досить-таки швидко, і крові було стільки, що вона захлинулася. Звісно, ця дівчинка лежала долілиць, але крові на землі було небагато. Якби мене попросили висловити припущення, я б сказав, що її серце зупинилося ще до того, як їй відрізали язик.
— Її зґвалтували?
— На стегнах були синці, але ми нічого не знаємо напевно, поки з нею не попрацює патологоанатом.
— Цим займається Піт Генсон?
— Ага. Убивство сталося в окрузі Дікеб, але я попросив їх, щоб дозволили йому зробити розтин, заради цілісності картини. Сьогодні вранці Генсон зробив розтин Аліші Монро. По-моєму, він непоганий чоловік. — Вілл згадав слова лікаря під час розтину. — Презервативи зі сперміцидом і змазкою коштують дорожче за ті, що без них?
Вона здивовано подивилася на нього.
— А я тобі що, експерт?
Він знав, що вона прибіднюється, але не хотів влазити в цю дискусію.
— Той, хто вбив Монро, користувався презервативом зі змазкою і сперміцидом. Мені просто було цікаво, чи вони коштують дорожче.
Енджі зробила очевидний висновок.
— Він не хотів залишати свою ДНК.
— Ормвуд гадає, що він не хотів її вбивати.
— Дурня, — похитала головою Енджі. — Клієнти не носять із собою гумок. Їх не надто турбує здоров’я дівчат, яких вони трахають. Знаєш, як вони називають зайву шкіру довкола піхви? Жінка. Майкл Ормвуд, як ніхто, мав би це знати.
— Тоді це повертає мене до початкового питання. Чи вони коштують дорожче?
Кілька секунд Енджі задумливо дивилася на нього. Вона знала, що він ще ні разу в житті не купив презерватива.
— Дівчата такі самі, як і решта людей на світі: думають, якщо річ коштує трохи дорожче, вона краща. Вони готові витратити зайвих тридцять-сорок центів, якщо це допоможе відвернути гепатит С.
— А хіба СНІД їх не більше турбує?
— СНІД можна приховати. А від гепатиту жовтіють. Ліша була розумницею. Вона робила все, що від неї залежало, щоб уберегтися.
Енджі подивилася на свої руки, неначе лак перевіряла. Дівчина нечасто дозволяла емоціям узяти гору на роботі (інакше рано чи пізно вона б скінчила життя алкоголічкою на вулиці). Але в цьому випадку Вілл бачив, що вона змагається з собою. Попри всю свою ненависть до роботи у відділі моралі, вона мала з дівчатами багато спільного, а власне, спільну історію знущань і самотності. З таким самим успіхом вона могла стати однією з них.
— Вона мені подобалася, — нарешті промовила Енджі. — Монро. За останній рік ми її разів із шість садили у мавпятник. Вона була приємна. Пішла в професію через те, через що й інші, а як вибратися не знала. Я намагалася вмовити її на лікування, але ти ж знаєш, як воно буває. Не можна людину примусити, поки вона сама цього не захоче.
Віллу хотілося сказати щось приємне про померлу повію, бо він знав, що це б трохи втішило Енджі. Врешті вирішив бути лаконічним.
— Вона була гарненька.
— Так, була. — Енджі встала й підійшла до Вілла. Він зберігав ідеальний спокій, по-дурному надіючись, що вона на щось наважиться. Та вона взяла кілька кубиків сиру і знову сіла. — Сьогодні вранці я спитала про неї у Майкла. А він її навіть не згадав.
— Монро була серед тих дівчат, від яких він вимагав інтимні послуги?
— Без поняття, — зізналася Енджі. — То переважно чутки такі ходили серед дівчат. «Є коп, який може посприяти за певні
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лють», після закриття браузера.