Читати книгу - "Небо над Іраном ясне"

        Я шукаю захисту у Бога від проклятого сатани.

        В ім’я Бога, милостивого, милосердного.

І немає іншої влади та сили, окрім як від Бога, всемогутнього, великого.

        Усі ми належимо Богові і повернемося до Нього неодмінно.

        Коли ми збиралися тут, надійшли вісті, що всі головні міста Ірану, і серед них Тегеран, Табріз, Мешхед, Кум, охоплені страйками. У деяких містах, подібних Куму, припинилася будь-яка діяльність, в інших закрилися базари і установи. Ми дізналися, що базар в Тегерані спорожнів, відкриті лише деякі крамниці, господарі яких певним чином пов'язані з режимом. Судячи з усього, страйк є формою активного протесту проти самого шаха. Народ усвідомив, хто є головним злочинцем. Це очевидно, хоча вголос про це ніхто не говорить. Однак, Божою милістю, бар'єр страху долається, і народу вдалося впізнати справжнього злочинця і зрозуміти, хто відповідає за приниження нашої нації.

        Сорок днів минуло від дня смерті наших молодих людей, наших семінаристів, наших священнослужителів і наших хоробрих підлітків Куму. Як сумували і плакали люди ці сорок днів! Яку мужність, що рідко зустрічається в історії, було проявлено жителями Кума і семінаристами, які боролися голими руками проти шахський агентів і мученицьки загинули! За повідомленнями, агенти режиму заповнили вулиці і провулки Кума і напали на людей, але ті захищалися до останнього, довівши, що не мертві вони, а гідні вічного життя! І релігійні авторитети ісламу в Кумі вели себе хоробро, виголошуючи промови і роблячи заяви, включаючи ті, що з'явилися кілька днів тому і закликали на сороковий день оголосити загальний страйк. У цій заяві вони сказали про головне, позначили винуватця злочину, хоча і не відкрито, а натяком, що, по суті, більш ефективно. Дай Бог їм твердості. Семінаристи, хоча вони живуть в будинках, на які нападають бандити, вчора організували вражаючу траурну церемонію за участю великої кількості людей, і кілька сміливих юнаків безстрашно і правдиво розповіли про те, що відбувалоться.

        Відповідно до такої надійної інформації, ми можемо уявити собі, ніби сидимо в Кумі, в мечеті Азам, і мітинг в самому розпалі. Не знаю, що уряд збирається зробити з цим мітингом. Чи не увірвуться туди агенти режиму, вбиваючи і калічачи людей? Зараз це турбує нас найбільше. Ми боїмося за жителів усіх великих міст Ірану. Таких міст, як Мешхед, до якого уряд ставиться з особливою пристрастю. Або Табріз, з якого уряд не спускає очей. І я стурбований тим, що припасли для Кума, який є центром всієї боротьби, навчальним центром, звідки знання поширюються в усі країни, як і було передбачено нащадком пророка. Яка небезпека підстерігає його? По суті, ми тепер бачимо, що з Кума поширюються не тільки знання, а й дії, він стає центром ісламської активності, центром ісламського руху.

        Рух зародився в Кумі, в самому місті, серед студентів релігійних навчальних закладів, серед духовенства і викладачів (хай підтримає їх Господь), серед народних мас, які є вірними солдатами ісламу, і поширився по всій країні. Залишається побачити, чи пошириться він на нас, тих, хто сидить в Неджефі; один Бог знає, що трапиться.

        Всі приниження, яких ми зазнавали, зазнаємо і будемо зазнавати у найближчому майбутньому, викликані главами тих країн, що підписали Декларацію прав людини, але в усі часи позбавляли людини її волі. Принцип Декларації - "свобода індивідуума". Будь-яка людська особистість народжується вільною і повинна залишатися вільною. Всі повинні бути рівними перед законом, вільними у своєму праві вибору місця проживання і заняття і всі повинні користуватися свободою в своєму щоденному житті. Ось що відстоює Декларація прав людини. З того часу, як Декларація побачила світ, не тільки мусульмани, але й людство в цілому страждають з волі тих держав, які підписали і ратифікували її.

        США - серед тих, хто підписав цей документ. Було погоджено, що права людини необхідно захищати і що свобода є одним з таких прав. Але тільки подивіться, які злочини Сполучені Штати, так званий підписант Декларації прав людини, здійснили проти людства. Наскільки мені пам'ятається - а я пам'ятаю більше, ніж багато хто з вас, оскільки ви молодші за мене, - Америка, одна з країн, яка поставила свій підпис під документом, що стосуються прав людини, була причиною багатьох нещасть людства. Вона призначала своїх агентів, як в мусульманські, так і немусульманські країни, щоб нікому не давати жити в царстві свободи. Заради обману мас імперіалісти роблять вигляд, що захищають свободу людини, але народи більше обманювати неможливо. Всі офіційні санкції, а Декларація прав людини лише один з приводів для їх застосування, є простими фактами шахрайства та не мають законної сили. Складена пристойна, пишномовна декларація з тридцяти статей про права людини, але на практиці нехтують усіма ними! Ця Декларація прав людини - не що інше, як брехня, опіум для мас.

        Те, що ми говоримо, вірне не тільки для Америки, але і для Англії, ще однієї країни, яка підписала і ратифікувала Декларацію прав людини, країни, чия цивілізованість і демократія так вихваляються тими, кого Англія сама переконала в цьому шляхом ефективної пропаганди і підступності. Вона дійсно зуміла переконати людей, що є лідером демократії і батьківщиною конституційності. Але ми всі були свідками того, які звірства і злочини скоювала Англія в Індії, Пакистані та інших колоніях. Такі імперіалістичні держави, як Америка і Британія дали життя Ізраїлю, і тепер ми бачимо, які приниження відчували і продовжують відчувати там мусульмани і особливо шиїти. А тим часом вони нав'язали Єгипту свого агента на ім'я Садат, кожен крок якого спрямований на служіння імперіалізму і який зовсім недавно відвідав Ізраїль, де офіційно визнав його і схвалив кожне слово, висловлене ізраїльтянами.

        Наскільки мені пам'ятається, останні п'ятдесят років - років національного трауру і трагедії, нав'язаної нашому народові цією мерзотною сімейкою Пахлаві, - саме Британія, демократична любов людства і підписант Декларації прав людини, гнітила іранський народ, завдавала йому страждань. По суті, це Британія, за її власним визнанням, привела до влади шаха Резу. Майже двадцять років ми, релігійні вчені і мусульманська нація в цілому відчували найжорстокіший тиск. Шах Реза хотів, щоб від шаріату не залишилося і сліду. Зрозуміло, виконати свій намір йому не вдалося. Але все, що хоч найменшою мірою нагадувало пропаганду ісламу, було заборонене.

        Що стосується Америки, іншого підписанта Декларації прав людини, то вона нав'язала нам нинішнього шаха, гідного наступника свого батька. За час свого правління він перетворив Іран в офіційну колонію Сполучених Штатів.