Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Чорнобильська комедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Чорнобильська комедія"

226
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чорнобильська комедія" автора Сергій Вікторович Мирний. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 49 50 51 ... 90
Перейти на сторінку:
гру, шикуються повільно) Вічно йому везе!

ГРАВЕЦЬ-2: Ну, зачекай, я ще на тобі відіграюсь!

ГРАВЕЦЬ-1: НА ДАХУ!

Стрій регоче.


На чорно-білому поганенькому моніторі — безлюдний дах 3-го енергоблоку, найближчого до пролому його аварійного невдахи-близнюка за номером 4. Розплавлений після пожежі бітум, уламки, щось схоже на будівельне сміття, совкові лопати, «кайло»-кирка…

«ЗАВДАННЯ

Прибрати сміття і шматки графіту. Скинути їх лопатами вниз.

Пробити до кінця отвір у даху для виводу кабелю.

Рівень радіації в місці робіт — 60 рентген на годину.

Час роботи — 2 хвилини.

Доза опромінення особового складу — 2 рентгени (максимально допустима добова доза).

Переопромінення особового складу вище вказаної дози категорично заборонено. Командири несуть за це особисту відповідальність.»

Кімната для перевдягання в спецроби перед виходом на дах.

МІСЦЕВИЙ СЕРЖАНТ: Швидше, швидше, розвідка! Не затримуй процес!

СЕРГІЙ (надягає шкіряно-свинцеву робу, схожу на середньовічні лати, сичить): Дива науки і техніки… Повна механізація… Тумблер «Лопата» в положення «Включено»…

СЕРЖАНТ: Швидше! Не затримуй!

КОЛЯ (бадьоро-знущально): Нічого, командир! Пофіг нам мороз — ми ж на велосипедах! Правда, Котко?

СЕРЖАНТ: Швидше, розвідка!

СЕРГІЙ: Сержант, заткнись! Ми ще не на даху!

Всі нервово перевдягаються.


Гола, обдерта кімната — накопичувач перед виходом на дах. Бійці, вже одягнені в роби, чекають, притулившись спинами до стін по обидва боки від масивних залізних дверей. Сергій проходить уздовж ряду, ще раз перевіряючи, чи надійно застебнуті роби, — більше для того, аби зайняти чимось себе й бійців. Підходить до гравця-1, перевіряє.

ГРАВЕЦЬ-1 (мрійливо дивиться на годинник): А в тюрязі в цей час обід…

Сергій підходить до Котка.

КОТКО: Е-е… командир, можна тебе на хвилинку?

СЕРГІЙ: Аби ми тільки наш вихід на сцену не пропустили… (відходить з Котком)

КОТКО (драматичний шепіт): Командир, куди ми премось?! (йому перехоплює подих) Смертники!

СЕРГІЙ: Ну, якщо оступишся і полетиш з даху, то точно.

КОТКО: Та там (заїкається) тисячі рентген за годину! Це ж всі кажуть!

СЕРГІЙ: Ну, навіть на тисячі рентген за годину — від хвилини не помирають. А я тобі обіцяю (обглядає розвідників у кімнаті) — якщо там хоч трохи більше 60 рентген на годину… (далі не чути) Зрозуміло?

КОТКО (сопе): Угу.

Сергій підходить до дверей на дах, поряд з ними стоїть Коля.

СЕРГІЙ (стиха): Слухай, велосипедисте… Що вони тут нам про рівень на даху наговорили — це… (далі не чути)

Коля неуважно водить очима по кімнаті, слухає, киває. Здивовано підіймає погляд на Сергія.

КОЛЯ: А наше завдання на даху?

СЕРГІЙ: А це вже моя справа.


Шльопанцов, стоячи в прикритому стінами особістських наметів дворику, ляскає себе по кишенях… Мішок коло його ніг.

Лайнувшись, йде назад до намету.

Мішок з поштою на землі.


В кімнату-накопичувач влітає низький-тонкий-верткий «наука» в білій робі та чіпці.

«НАУКА»: В/ч номер 45797? (кілька розвідників кивають) Половині групи — червону таблетку, половині — білу…

ГОЛОС ГРАВЦЯ-2: Та ми зараз вже виходимо…

«НАУКА»: Нічо, встигнете! Прізвища — у кого яка таблетка — потім запишу… (роздає) Ф-у-ух, добре — встиг… а то весь експеримент загнувся б… Замахаєшся тут! «Наука таки вимагає жертв» — щира правда! Мене одного на скільки народу кинули… Нікому нічо не треба. Командир, простеж, щоб випили. Обов’язково кров потім раз на три дні здавати в таборі. Ми вас відмоніторим! (йде) Все, я далі побіг! Командир, ти простеж!

Всі проводжають його очима.

СЕРГІЙ: Та-ак. Дружно взяли таблетку в праву руку… І поклали в ліву кишеню.

1 ... 49 50 51 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорнобильська комедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чорнобильська комедія"