Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Тринадцять градусів на схід від Грінвіча 📚 - Українською

Читати книгу - "Тринадцять градусів на схід від Грінвіча"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тринадцять градусів на схід від Грінвіча" автора Василь Павлович Січевський. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 49 50 51 ... 157
Перейти на сторінку:
з полички кілька розпечатаних конвертів і поклав їх перед собою. Далі вів, ніби роздумуючи вголос: — Це я отримав сьогодні з Хаммерферста. Мій друг Людвіг Улл на моє прохання зібрав дані відносно об'єкта «Вікінг», в охороні якого до року служив майор Еике, він же англійський розвідник Мартін Кребс… Справа в тому, що я вже досить давно працюю над книгою про події і людей того часу. Мої норвезькі друзі допомагають мені матеріалами, щоб розказати людям, як усе те тоді було. Інгрід, Людвіг і, до речі, Патрік… Усі ми воювали тут на острові в загоні Уве Люнда, і нам є що згадати. Проте пам'ять — це одне, а документ — друге. Лише почавши писати книгу, я відчув, що події, учасником яких я був, бачаться мені ніби з якогось одного боку, а тільки особистих вражень недостатньо для об'єктивного відображення факту. Ось і ця історія з Кребсом-Енке торкнулась моєї долі. В ній є такі грані, про які я довгий час змушений був мовчати, більше того, навіть підписку давав, що мовчатиму. Було й таке. Однак час згодом відкриває нам найглибші свої таємниці. Мабуть, прийшла пора розкрити і цю… Ось тут Людвіг прислав витяги з документів, що зберігаються в архівах Осло. Бачите, і там це вже перестало бути секретом, значить, і нам нема чого берегти під сімома замками. Вся ця історія стане більш зрозумілою, коли я почну ось із цього. — Касян взяв з полиці старий, потертий срібний портсигар і подав його Людмилі.

— Ось цей портсигар я знайшов літом п'ятдесятого… З того часу він лежить на полиці серед моїх знахідок.

Людмила, а за нею й Петро схилились над портсигаром, роздивляючись на його кришці хитро сплетені букви «Sh» і «L».

— Яка дивна монограма, — сказала Людмила.

— Всього дві букви, а ніби жучок з волохатими лапками.

Добриня натиснув на кнопку. Портсигар клацнув і розкрився. На внутрішньому боці кришки побачили напис. Петро підключив всі свої знання англійської мови і прочитав: «Стенлі Мак-Ллойду в день народження. 21 квітня 1959 року. Елізабет Смайлз».

— Мак-Ллойд… Мак-Ллойд… — повторював Добриня. — Це часом не його ініціали на кришці вигравірувані? «С» і «Л».

— Цікаво інше. — Касян взяв у Добріші портсигар. — Такий точно жучок «С» і «Л» вигравірувано що на одній штуці.

— Де? — в один голос запитали Петро і Людмила.

— На фляжці… Ця фляга потрапила мені до рук ще в сорок четвертому. Зараз я вам її покажу, — Касян вийшов на кухню. Довго рився там у якихось валізках, сумках, ящиках, але нічого не знайшов. До гостей повернувся розгублений, з порожніми руками. — І куди вона поділась… Вона зі мною і на Велику землю подорожувала. На ній тайник був. Ну, те, що було в тайнику, я здав куди слід, а флягу… От чорт… Ви навіть не уявляєте, якої ваги документ ця фляга. Без неї ланцюг доказів може не зімкнутися.

— Про що ти говориш? — спитала Людмила.

Але Касян не відповів, він знову заходився шукати флягу, тепер уже на полицях, серед книжок. Тим часом Петро ще раз прочитав: «Стенлі Мак-Ллойду на день народження… На день… народження».

— Зажди, зажди, Петре Степановичу, я ж її подарував і теж на день народження! От чорт, зовсім дірява стає пам'ять.

— Кому подарував? — спитав Петро.

— Нашому спільному другові. Капітанові затонулого корабля!

— Митричу?

— Йому… Минулого літа. Причепився: подаруй та подаруй… Вельми зручна штуковина, каже, стоїш на вахті, промерз, дістав із задньої кишені, ковтнув раз-другий — уже й зігрівся, і в кубрик раз за разом бігати не треба.

— Значить, вона у Митрича?

— Повинна бути в нього… Я ще тоді, в сорок п'ятому показав її нашим. Подивилися, що треба — з нею зробили — сфотографували і повернули мені. Полковник Пирсанов потис мені руку: хай буде вам пам'ять, користуйте, але майте міру.

Задеренчав телефон.

— Слухаю!… Так. Зараз іду. — Він встав. — Викликають до рації.

— Підлеглі занудьгували? — спробував пожартувати Добриня.

— Начальство, кличе. Батя на радіохвилі. — Касян підійшов до дверей, де висіла його хутряна куртка, і почав одягатися.

— Батя — це серйозно, — перестав посміхатися Петро. Він дивився на спохмурнілу Людмилу і раптом сказав: — Слухай, давай і я з тобою прогуляюсь.

— Як хочеш. А то відпочинь з дороги… Погода, бачиш, це для прогулянок, за вікном буран.

— Що нам буран, молодим та нежонатим, — сказав Добриня, вже натягаючи свій просохлий светр. Людмила дивилась на них мовчки і думала: добре, що зараз вони підуть обоє. Їй хотілося побути одній.

— Людо, там на полиці рукопис. Погортай, якщо хочеш… Ну, так, щоб не нудьгувати на самоті, — сказав, беручись за шапку, Калікін. Він глянув на Людмилу і вже зовсім іншим тоном додав: — Це початок повісті. Мені б хотілося знати, що ти про нього скажеш.

Через хвилину-другу Касян і Добриня, тримаючись за вірьовки, долали намети на шляху до радіостанції. Вітер валив їх з ніг, але вони не здавалися. Крок за кроком усе глибше занурювались у білу звихрену піну завірюхи, віддаляючись од вікна, з якого за ними стежила Людмила.


Розділ десятий
КАРРИКВАЙВІШ

Рукопис лежав на полиці поруч з «Золотим руном», ще теплою люлькою і купкою чистого паперу. На першій сторінці великими буквами написано: Карриквайвіш… Це слово в житті їй трапилось вперше і незрозуміло чому викликало посмішку. Але потім, коли вона зрозуміла, що це назва розділу майбутньої повісті, обличчя стало серйозним.

Передчуття зустрічі з таємничим, невідомим світом огорнуло її, одізвалося в серці тривогою і якоюсь раніше незвіданою ревністю. Звідки взялися ті ревнощі? Чи мала вона

1 ... 49 50 51 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тринадцять градусів на схід від Грінвіча», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тринадцять градусів на схід від Грінвіча"