Книги Українською Мовою » 💙 Класика » З вершин і низин, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."

237
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З вершин і низин" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 49 50 51 ... 126
Перейти на сторінку:
вона заридала.

 

І ми розвелись. Все, що мав, їй віддав.

І ще й наганьбив мене тесть мій.

Лиш в тім, що на собі, пішов я від них -

Такий-то був перший гешефт мій.

 

 

VI

 

 

Пішов я, у бровар в Янові нанявсь,

Живу, заробляю рік, другий,-

Згадаю про Файгу, згадаю дитя,

Ніт-ніт, та й заплачу із туги.

 

«Женись!» - каже батько. «Женився б,- кажу,-

Та от що шукать неспосібно».

«Ни, що там шукать! Я тобі сам найду!

Тобі лиш одного потрібно:

 

Щоб мала кус грошей, щоб проста була,

Сільська, до роботи придатна».

«Ні,- мовлю,- досить мені простих уже!

Най куля поб’є їх гарматна!»

 

Говорю вітцеві: «Лишіть ви мене,

Най сам я собі пошукаю!»

І став я потрохи сяк-так між людьми

Питати, і все помічаю.

 

А близько тут Еттінгер має село -

Жид дуже ж то вчений, багатий.

Тепер він у Львові за рабина став,

Та й то за сам гонор, без плати.

 

Прочув я: жидівочка в нього жиє,

У наймичках-ді, молодиця

Чи розвідка, хлопчик у неї трьох літ,

Є й гроші й одежа… Вертиться

 

Усе моя думка круг неї. «Сю взять!

Розумна, чень, чесного стану,-

Бо вже ж в такий дім яку-будь не візьмуть.

Ану-ко, піду та погляну!»

 

Пішов я так в шабас. До кухні зайшов,

Гляджу: по-міщанськи убрана,

А гарна, жива молодиця така…

«Ви, певно,- питає,- до пана?»

 

«Ні,- мовлю.- Я чув, тут живе Лібе Зіс»

«Нащо вам вона?» (Спаленіла!)

«Я чув, вона теє-то… замуж би їй»…

Вона тільки глип та й присіла,

 

Немов там огонь під котлом поправля.

«Мене,- мовлю,- брат посилає,

Такий і такий, і господар, гендляр…»

«Він, може, багачки шукає?»

 

«Ні,- мовлю,- а чув він, що має вона

Три сотки готовими грішми,

Що розвідка, хлопчик у неї трьох літ…

Не знаю, чи так се, повіж ми!»

 

«І так, і не так. Хлопець, правда, що є,

А грошей трьох сот я не маю.

Та маю одежу… одежі досить…»

«Що ж, добре й тото!» - повідаю.

 

Поглянула пильно на мене. «А ось

Мені щось здається,- сказала,-

Що в вас нема брата. Ви сам є той брат…»

Ну, бачите, хитра - вгадала!

 

«А якби так, мере,- кажу я,- то що?»

«Та що ж,- каже,- я за вас піду.

Ви, бачиться, добрий…» Се зговір наш був.

Просидів я там до обіду,

 

Поглянув, як робить, поїв, що варить,-

Все чисто і гарно, аж мило.

Пішов я, вітцеві кажу: так і так.

«Що ж,- каже,- щасти-біг на діло!

 

Та тільки я все б таки радив тобі

Простенької де пошукати.

Така практикована баба - го-го!

То можна біду напитати».

 

Немов батогом, мене цвігнули ті

Слова, та мовчу, лиш в утробі

Мов щось повернулось. Три місяці я

Не дав їй ні вісті о собі.

 

Надумавсь. Пішов. Застаю ї, якраз

Панам подавала печене.

«О, гості рідкі! Я гадала, що ті

Вже гості забули про мене!..»

 

 

VII

 

 

Побрались ми. Батько мій каже: «Ходіть

До мене!» Ба, чую я вісти,

Що в Крехові він третій раз оженивсь

І хоче на грунті осісти.

 

Смішна була річ: се для мене старий

Почав був шукати селянки,

Аж на тобі! Чисто старий одурів

Та й бух, сам опутався тамки.

 

Я з батьком відмаленьку вкупі не жив.

Міркую: се що він щедриться?

Та швидко піймив я, що він лиш бажав

Із нашої праці розжиться.

 

Прийшли ми до Крехова. Зараз я три

Корови купив, сіножаті

Наняв - загадали ми, бач, молоком

Із батьком наспіл торгувати.

 

Орудує батько мій тим молоком,

Я знов баришництвом занявся,

І добре пішло нам. Та швидко весь крам

Дотла із-за баб і розпався.

 

Моя розумніша і старша була

Від мачухи, та знов уперта,

Горда́. І пішла проміж ними війна

Щоденна, невпинна, зажерта.

 

Жінки, бач, все дома, їх діло хатнє,

То їх і найменша дурниця

Дразнить і доводить до лютості гнеть,

Та й ну же свариться, ганьбиться.

 

Прийдемо, бувало, з торгу, а вони

Кричать, і цокочуть, і плачуть.

Содома! Лиш плюнеш і з хати біжиш,

Най їх твої очі не бачать.

 

Та далі не зміг я терпіти: мов міль,

Гризе мене жінка: «Ой пробі.

Не можу тут жить! Забираймося геть!

Там в мене є стрик в Любачові.

 

Там паші багато, там можна держать

Худобу, там добрії люде,

Там тані хати́, і там тана земля,

Побачиш, там добре нам буде!»

 

 

VIII

 

 

Пішли ми в погану годину. Гай-гай,

І паші нема, і не тані

Хати, а землі й не докупишся - ну,

А люди, то й дуже погані.

 

Стрик жінки моєї був також гендляр

І все гендлював баранами.

«Продай,- мот,- корови, а гроші мені

Давай, буде спілка між нами!»

 

«Що спілка,- кажу,- коли я ні в зуб

Гешефту сього́ не капую?»

«Дурний ти! Сиди, та проценти бери,

Та тільки дивись,- я торгую».

 

Пола́комивсь я на проценти, продав

Корови, дав грошей три сотки,

Собі ж на свій гендель сотку лишив…

Гай-гай, ти,

1 ... 49 50 51 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З вершин і низин, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З вершин і низин, Франко І. Я."