Книги Українською Мовою » 💙 Класика » З вершин і низин, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З вершин і низин" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 50 51 52 ... 126
Перейти на сторінку:
мій боже солодкий!

 

Півроку пройшло, грошенята мої

З процентами к бісу пропали -

Все стрик пропустив. Усіх нас з ним ураз

Із хати в зашийок прогнали.

 

Прийшлося нам круто - і я став крутить…

Почав по торгах відновляти

Знайомства з людьми, що до тестя колись

Вночі приходили гуляти.

 

До коників змалку охочий я був,

До них-то я й кинувсь з розпалом.

Та що, не багато прийшлося гулять -

Я швидко спізнавсь з криміналом…»

 

 

IX

 

 

Так Гершон, старий конокрад, говорив,-

І стих. Уже сумерки темні,

Немов каламутна вода, залили

Вонючії казні тюремні.

 

А ми, слухачі мимовільні його,

На прічах лиш кулились тихо:

У всякого свойого лиха досить -

Що нам конокрадове лихо!

 

І чув я: ще довго він важко зітхав,

І з боку на бік обертався,

І кашляв, стогнав, кості битії тер,

А далі я трохи здрімався.

 

По хвилі проснувся я. В казні мигтів

Промінчик від лампи знадвору,

На прічі, понурившись, Гершон сидів,

Він спати не міг в таку пору.

 

Тихенько, мов чміль той старий у траві,

Бринів собі пісню жидівську.

Кінець її довго не дав мені спать,

Крутивсь, мов оса, в моїм мізку.

 

«Гей, посадив я винний сад,

Зацвів сад не на жарти;

Програв, програв я свій вік молодий,

Як той карточник в карти.

 

Гей, посадив я винний сад,

Побили сад морози;

Програв, програв я свій вік молодий,

Мене облили сльози.

 

Карточник грає й надієсь

На виграння хоч би мізерне;

Пропав задаром мій вік молодий

І більше вже не верне».

 

21-28 серпня 1889

ПО-ЛЮДСЬКИ

 

 

I

 

 

Онучкарський заробіток,

Звісно, хліб то не масний:

Ходиш, бродиш, мокнеш, мерзнеш,

Як той пес, за гріш марний,-

А згадати якось любо,

Їй же богу! Поле, ліс,

Різні села, різні люди…

І де тільки бог мя ніс!

І якого тільки дива

Між людьми я наглядівсь!

Правда, і добро траплялось,

Та сліз, горя, кривди більш.

Серед сутолоки тої,

Наче зорі ті ясні,

Так дві постаті жидівські

Споминаються мені.

Ви видали, як з криниці

Польової косарі

Літом воду п’ють, всім тілом

Ниць припавши до землі,-

Так оба мої знайомі

В праці, з потом на чолі,

Черпали життя й здоров’я

З мами нашої землі.

Кривди людської ніколи

Не прилип до них окрух,

А від них у мир добро йшло,

Мов вода з нори на луг.

Край наш бідний, люд наш темний

У біді затверд, окріп,

Ще й смієсь чужому горю,

Брату з горла видре хліб.

От тому годиться тямить

Про людей, що з тої тьми,

З тої вовківні страшної

Вирвались, щоб буть людьми.

 

 

II

 

 

Я в Руді близь Магеро́ва

Вже не раз вперед бував,

Про родину Шльоми Штенгля

Тож не раз се й те чував.

Аж раз літом пополудні

Дощ в дорозі мя застиг,

Я до Штенгля й схоронився.

У гайочку груш товстих

Хата Штенглева стояла -

Хлопська хата, не шинок!

Обійстя, стодола, стайня,

Пасіка і знов садок,-

Всюди лад, порядок, дозір,

Хтось, мабуть, за всім глядить,

Що не тільки гроші любить,

Але в праці любить жить.

Чу! гуркочуть жорна в сінях!

Входжу - скрипнули чопи:

В сінях дід старий при жорнах

Меле гречку на крупи.

Сива борода по пояс,

Похилилась голова,

Але плечі, наче двері,

Руки кріпкі, мов ужва.

Поздоровились. «Тут,- мовлю,-

Шльома Штенгель? Я гендляр,

Від дощу хтів схоронитись,

Щоб не змок мені товар».

«Шльома в полі при роботі,

Але ти про те не дбай!

Я є Хаїм, Шльомин батько…

Ну, сідай лише, сідай!

Шльома в полі і всі діти -

В нас робучий час тепер…

Для кісьби сей дощ не шкодить!

Лиш мене мій вік припер

В хаті нині… Ну, та що вже!

Не дармую, бач, і я:

От домелю, зварю каші,

Повечеряє сім’я.

Так-то, сину, в нашім стані

Все працюй, док лиш здоров,

От на старість на жіноцьку

Я роботу перейшов!»

Усміхнувся добродушно.

«Я не жалуюсь! - сказав.-

І за те ще слава богу!»

Та й оп’ять до жо́рен став.

А змоловши, виніс сито

І зчинять почав крупи.

«Ну-ко, сину, йди по дро́ва

Та в печі-но затопи!»

Затопив я. Швидко каша

Закипіла. Вніс старий

Масла, молока, сметани

Та й до мене: «На, бери

Миску, ложку, підвечіркуй!

Ти ж у мене нині гість!

Шльома пізно верне з поля,

Гість тим часом попоїсть».

Підвечіркуючи, Хаїм

Все балакав,- видно, рад

Був чужому чоловіку.

І хоч дощ почав стихать,

Не пустив мене в дорогу:

«Ти лишися, заночуй!

Завтра шабас, гріх ходити,-

Так ти з нами шабасуй!»

І здалось мені так тихо,

Тепло, гарно в хаті тій,

Що й самому захотілось

Перебути довше в ній,

Захотілося пізнати

Хліборобну ту сім’ю.

От і виждав я, як Хаїм

Перервав щось річ свою,

І озвавсь: «Скажіть, реб Хаїм,

Много краю я сходив,

А жидів я хліборобів

Щось ніде не находив.

Як се ви дійшли до того -

Чи то ви, чи хто другий,

Що жидівські всі panusses, 34

Що

1 ... 50 51 52 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З вершин і низин, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З вершин і низин, Франко І. Я."