Читати книгу - "Поетичні твори, Федькович Юрій"

І. Франко висловив припущення, що поезія написана влітку 1858 р. (Писання, т. 1, с. 3). О. Маковей у монографії «Життєпись Осипа-Юрія Гординського-Федьковича». Львів, 1911, с. 107 (далі скорочено: Життєпись), а за ним М. Возняк у недрукованій книзі про Федьковича «Невикористана сила» (ЛБ, ф. М. Возняка, № 118, арк. 34) називають точнішу дату: травень 1859 р.

Цей твір Ю. Федьковича прочитав чернівецький літератор А. Кобилянський і умовив поета написати низку українських віршів до брошури «Slovo na slovo do redaktora «Slova», спрямованої проти «москвофільського» діяча Б. Дідицького.

Після зустрічі з А. Кобилянським Ю. Федькович написав ще одну поезію під заголовком «Нічліг» («Гадка в гадку - гадку гоню...»). У Писаннях (т. 1, с. 105), а відтак у виданні Федькович Юрій. Твори. В 2-х т. К., 1960, т. 1, с. 133, цей другий твір помилково віднесено до розділу «Поезії 1862-1867 рр.». Уже в 1861 р. другий «Нічліг» був опублікований у львівській газеті «Слово» (№ 87). Незабаром видавець газети Б. Дідицький забув про цю публікацію - і в 1862 р. вірш з’явився у «Слові» (№ 13) повторно.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 3.

ВИПРАВА В ПОЛЕ

Вперше разом з наступними двома поезіями та поезією «У Вероні» надруковано чесько-латинською транскрипцією у додатку до полемічної брошури А. Кобилянського «Slovo na slovo do redaktora «Slova». Чернівці, 1861 (далі скорочено: Slovo na slovo) під рубрикою «Žovniarskiji dumy J. Fedjkovyča».

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 8-9.

З приводу цієї та інших тогочасних публікацій Федьковича О. Маковей писав: «Перші пісні його - то «жовнярські думи», спомини з війни,- тема, найближча поетові. Склав він сі пісні на лад народних, мабуть, співаючи собі при писанні і самі мелодії. У збірнику народних пісень, ним самим зібраних, є, напр., пісня «Гей, засвіти, місяченьку»... Розмір сеї народної пісні находимо в поезіях «Виправа в поле» і «Під Маджентов» (Життєпись, с. 193).

Варіант поезії («Марш на Італію») Федькович не випадково назвав «співанкою».

ПІД МАДЖЕНТОВ

Вперше надруковано в брошурі «Slovo na slovo», у непагінованому додатку «Žovniarskiji dumy J. Fedjkovyča».

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 11-12.

Зберігся варіант автографа твору приблизно з 1862 р. (ІЛ, ф. 58, № 17). Це ноти і текст латинським шрифтом під заголовком «Dumka pid Magentow». Факсиміле варіанта вміщено на початку першого тому Писань. Тут же (с. 701-702) надруковано текст, коментарі й окремо (с. 787) ноти. Українською транскрипцією вірш передруковано у вид.: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. К., 1968, с. 171 - 172 (текст), с. 178-179 (ноти) - далі скорочено: Народні пісні Буковини.

У третьому, найкоротшому варіанті вірша «Під Маджентов» - у «співанці» «Під Кастенедолев» (Поезії, с. 48-50) - автор опустив перші чотири строфи.

Битва під містечком Кастепедоле,- точніше сутичка з італійським повстанським військом Гарібальді, сталася 14 червня 1859 р. Особливо кровопролитною була баталія під Сольферіно 24 червня. Ю. Федькович не брав участі і в тому побоїщі, але глибоко пережив його. В етюді «Пісня молодецька...» із циклу «Буковинські пісні» поет писав: «А під Сольферіном билися ми од самого досвіта аж в темну ніч. Боже, що бились! - не то що, але зубами кусались, так бились! О, да не один там камрат любий поляг головою... кулі сиплються, як град, та свищуть тобі коло ух, знай та гадя. А як гукне гармата, то вже десять або кільки хлопців так і ляжуть мов підкошені... А вночі звелів нам полковник іти помагати грабарям побитих ховати...» (Писання, 1902, т. 2, с. 115). Австрійська армія втратила під Сольферіно близько двох з половиною тисяч жовнірів, майже одинадцять тисяч дістали поранення.

СПІВАЦЬКА ДОЛЯ

Вперше надруковано в брошурі «Slovo na slovo», у непагінованому додатку «Žovniarskiji dumy J. Fedjkovyča».

Автограф невідомий.

Поетична добірка Ю. Федьковича у брошурі «Slovo na slovo» відкривається віршем «На день добрий!» (с. 7-8), що є варіантом «Співацької долі». Імені співака (Федьковича) та місця дії («Гумані» - тобто Умані) тут не вказано, і від того втрачається головна ідея твору - ідея єдності українських земель.

Третій, найкоротший варіант - «співанка» «Співацькая доля» - надруковано у зб. Поезії, с. 35-36. Він починається рядком: «В місті Умані на книжницькій бані...» Звертання «Федьковичу молоденький» змінене на «співаче наш молоденький».

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 12-13.

ІЗ ЗБІРКИ «ПОЕЗІЇ...» (1862)

Поява збірки «Поезії Іосифа Федьковича» була важливою подією в українському письменстві. Федькович першим «увів» Буковину в літературу і зробив це талановито, з глибокою народністю духу і демократичністю переконань. Видана відразу після смерті Т. Шевченка Б. Дідицьким книжка «Поезії Іосифа Федьковича» привернула увагу широкого читача.

Ця збірка найбільш самобутня, тому повніше представлена у нашому виданні, ніж наступні. Вона складається з двох розділів: «Думи і співанки» (ліричні поезії) та «Балади і оповідання» («оповіданнями» названо поеми).

Твори треба датувати кінцем весни - осінню 1861 р., коли Федькович перебував на військовій службі в Угорщині. У «Слові от іздателя» Б. Дідицький вмістив лист Ю. Федьковича, де йдеться, зокрема, про обставини написання творів. Поет, що після італійського походу вже був повернувся в чернівецькі казарми, писав тепер з Угорщини: «Аж ту припав (сеї зими, 1861) нашому дивізіону марш сюди, на Ардаль (Семиград), де-м занедужав, а прикований до ложа недуги, писав-єм усі тоті думки, що-м Вам дотепер поприсилав. Не можу Вам сказати, котрими дні я тобі думи писав, тільки знаю, що перша моя поезія, котру-м тутки писав, були «Сонні мари».

Усі мої поезії, окрім епічних, смуток присів, а то тому, може, бо я не чуюся в моїм стані щасливий...»

У листопаді 1861 р. перша поетична збірка Ю. Федьковича вже друкувалася. Передмова Б. Дідицького позначена «днем св. Николая», тобто 19 грудня. А в останньому, 94-му, номері «Слова» за 1861 р. повідомлялося: «З печатні Ставропігійськой вийшли свіжо «Поезії Іосифа Федьковича. Часть первая». Ціна 50 кр[ейцерів] н[імецьких]. Доход призначен на цілі літературнії». Цим спростовується твердження, що «вірші