Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Метафізика 📚 - Українською

Читати книгу - "Метафізика"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Метафізика" автора Арістотель. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 49 50 51 ... 100
Перейти на сторінку:
href="ch2.xhtml#id158">[99] та про субстрат[100], [5] власне, що він є субстратом у подвійному значенні[101]: або як певна конкретна річ, як-от тварина, що є носієм своїх властивостей, або як матерія, що лежить в основі дійсності). Дехто вважає, що загальне є найбільшою мірою причина і начало, тому розглянемо також його. Так, здається неможливим, щоб сутністю було що-небудь, що позначається загальним поняттям. Адже, по-перше, [10] сутність кожної речі є властиве цій речі і більше нічому іншому, натомість загальне — це спільне багатьом, бо загальним називається те, що за своєю природою властиве більше ніж одному. Тож сутністю чого воно буде? Далебі, або всього, або нічого; проте бути сутністю всього — неможливо, якщо ж воно буде сутністю одного, то і все інше буде ним, адже ті речі, в яких одна сутність і одна чимбутність, [15] самі також є одним.

Далі, сутністю називається те, що не приписується субстрату, натомість загальне завжди приписується якомусь субстрату. Але якщо загальне не може бути сутністю в такий спосіб, як чимбутність, то чи не може воно міститися в ній, як-от «тварина» в «людині» та «коневі»? Тоді зрозуміло, що воно є певне означення чимбутності. І немає різниці, якщо воно не є означенням, що міститься в сутності, бо тим не менше загальне буде сутністю чогось, як-от «людина» є сутністю певної людини, в якій вона міститься; отож звідси випливає знову те саме, адже загальне, наприклад, «тварина», буде сутністю того, в чому воно міститься як притаманне йому. Крім того, і неможливо, і безглуздо, щоб певне «це» і сутність, якщо вони з чогось складаються, складалися не з сутностей і не з певного «цього», а натомість із певної якості. Адже тоді те, що не є сутністю, і якість існуватимуть раніше сутності й певного «цього», бо ані за визначенням, ані за часом, ані за виникненням не можуть властивості бути переднішими за сутність; позаяк тоді вони існуватимуть окремо. Крім того, в сутності Сократа містилася б ще одна сутність, [30] тож була б одна сутність двох речей. І взагалі з цього випливає, що якщо «людина» і все, що вживається таким чином, є сутністю, то ніщо із того, що входить у визначення, не є сутністю чогось і не існує окремо від нього або в чомусь іншому. Я маю на увазі, наприклад, що немає ніякої «тварини» опріч певних тварин і ніщо інше з того, що входить у визначення, не існує окремо.

Отже, якщо розглядати питання, виходячи з цих положень, то зрозуміло, що ніщо з властивого як загального не є сутністю і також зрозуміло, що все, що спільно приписується речам, не означає щось «це», [1039а] [1] а радше щось «таке». Інакше постає багато труднощів і зокрема «третя людина»[102].

Крім того, це стає зрозуміло і з наступного. Неможливо, щоб сутність складалася з сутностей, що містяться в ній як щось дійсне; адже те, що таким чином [5] є двома дійсними речами, не може бути однією дійсною річчю; проте якщо ці дві речі є потенційно, то вони цілком можуть бути одним (наприклад, подвійна лінія складається з двох половин, але потенційно; натомість реалізація в дійсності відокремлює їх одну від одної). Отож, якщо сутність є одним, вона не складатиметься з сутностей, що в ній містяться, і до того ж у такий спосіб, про який правильно говорить Демокріт; адже, стверджує він, неможливо, щоб [10] одна річ складалася з двох або із однієї стало дві, позаяк сутностями він вважає величини, що не діляться. Очевидно, отже, що так само стоїть справа з числом, якщо число є поєднання одиниць, як стверджує дехто: або двійка не є єдиним, або одиниця в ній не є дійсною.

Проте звідси випливає певна проблема. Адже якщо [15] жодна сутність не може складатися із загального, тому що вона означає не певне «це», а натомість «таке», і жодна сутність не може складатися з сутностей у дійсності, то будь-яка сутність не була б складеною, тому жодна сутність не мала б визначення. Одначе всі вважають, і давно вже було сказано[103], що або [20] тільки сутність має визначення, або насамперед вона; але тепер здається, що і вона не має. Тому не буде ніякого визначення; або у певному сенсі воно буде, а в певному сенсі ні. Більш зрозумілим те, що ми говоримо, стане в подальшому[104].

14

Із сказаного очевидним є також висновок, що випливає із вчення тих, [25] хто стверджує, що ідеї є сутностями, які існують окремо, і разом з тим постулюють вид як такий, що складається з роду й відмінностей. Якщо види існують, і «тварина» присутня в «людині» й «коневі», то або вони є одне за числом, або різне. За визначенням ясно, що одне, адже той, хто дає визначення, в обох випадках вдається [30] до одного й того самого визначення. Якщо існує якась людина сама по собі, що є певне «це» й існує окремо, то необхідно, щоб і частини, з яких вона складається, як-от «тварина» і «двоноге», означали певне «це» і були окремими сутностями; отже, це вірно і для «тварини». Отже, якщо «тварина» в «коневі» і в «людині» є одне й те саме, так само, як ти із самим собою, то як одне буде одним в речах, що існують окремо, [1039b] [1] і чому ця «тварина» не існуватиме окремо від самої себе? І якщо вона причетна «двоногого» та «багатоногого», то з цього випливає щось неможливе, бо одному й тому самому буде воднораз приманні протилежні властивості, хоча воно є щось одне і певне «це». Якщо ж воно не є причетним до них, то як [5] можна говорити, що тварина є двоногим або тим, що пересувається сушею? Але, можливо, те і друге об’єднується, сполучається або змішується? Утім, все це безглуздо.

Однак припустимо, що «тварина» є різною в кожному виді. Тоді вочевидь буде безконечно багато тих речей, сутність яких є «тварина»; адже не просто побіжно «людина» містить в собі «тварину». Існуватиме багато тварин самих по собі, позаяк «тварина» в кожному [10] окремому виді буде сутністю виду (адже «тварина» не говориться про щось інше; інакше «людина» була б видом цього іншого, а воно було б її родом), і, крім того, все, з чого складається «людина», було б ідеями; жоден із цих елементів не буде ідеєю одного й сутністю другого (адже це неможливо). Отож «тварина»

1 ... 49 50 51 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Метафізика», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Метафізика"