Читати книгу - "Проблема трьох тіл"

— Так, так, — відповів Ван Мяо. — Я також дотримуюся цієї позиції.

— Тоді ти теж не приніс календаря? — запитав Папа із сарказмом.

— Так, його в мене немає. Поки що в мене є тільки модель Всесвіту, заснована на отриманих даних під час моїх спо-стережень. Але я хочу одразу попередити: навіть якщо моя модель є правильною, це не означає, що з її допомогою можна встановити принципи руху Сонця до найдрібніших деталей і, відповідно до цього, розробити календар. Проте це — перший крок до можливого створення календаря.

Кілька безладних оплесків прокотилися темною залою. Це аплодував Галілей.

— Чудово, Копернику, чудово. Твій прагматичний погляд на речі у поєднанні з експериментальним науковим підходом — ось чого бракує більшості вчених. Уже тільки цього достатньо, щоб вислухати твою теорію.

Папа кивнув Ван Мяо:

— Можеш продовжувати.

Ван Мяо попрямував до іншого кінця довгого столу, вигравши трохи часу, щоб заспокоїтися і додати голосу впевненості:

— Насправді, усе досить просто. Причина уявної хаотичності в русі Сонця полягає у тому, що насправді в нашому світі існують три Сонця. Під впливом їхніх гравітаційних сил, що взаємодіють, траєкторія руху світил стає неперед-бачуваною, що є класичною задачею небесної механіки — задачею Трьох тіл. Коли наша планета обертається навколо одного із Сонць по стабільній орбіті, ми спостерігаємо епоху стабільності. Коли два або всі Сонця зближуються на певну дистанцію відносно одне одного, гравітаційні сили зривають планету з орбіти одного із Сонць, змушуючи метушитися подібно до м'ячика гравітаційними полями всіх трьох світил одразу. Тоді для нас настає епоха хаосу. Через деякий час Сонця розходяться в просторі на достатню відстань, і наша планета повертається на постійну орбіту довкола одного з них, й починається наступна епоха стабільності. Це така собі гра у футбол у космічному масштабі, де три Сонця — футболісти, а наша планета — м'яч!

Гучний сміх прокотився склепіннями Парадної зали.

— Спалити його, — безсторонньо вимовив Папа.

Двоє вартових в іржавих латах, що стояли біля входу, рушили до Ван Мяо, нагадуючи своїми рухами незграбних прадавніх роботів.

— Спалити! — підтримав Папу Галілей і махнув рукою. — Я покладав на тебе надії, але ти виявився ще одним характерником.

— Такі особистості — порушники громадського порядку, — підтримав їх Аристотель.

— Принаймні дайте мені закінчити! — крикнув Ван Мяо, відштовхуючи руки вартових, закутих у броню, які тягнулися до нього.

— Ти бачив коли-небудь три Сонця? Або знаєш того, хто бачив? — запитав Галілей.

— Ви всі їх бачили.

— І де ж два інші, крім видимого неозброєним оком у будь-яку з епох — стабільності або хаосу?

— По-перше, я хочу сказати, що Сонце, яке бачили різні цивілізації, не завжди одне й те саме Сонце — це може бути будь-яке із трьох Сонць нашого світу. Два інші Сонця розміщені на відстані і мають вигляд летючих зірок.

— Тобі бракує базових наукових знань, — Галілей несхвально похитав головою. — Сонце рухається з постійною швидкістю у Всесвіті, воно не може перестрибувати з однієї точки в просторі до іншої. Згідно ж з твоєю теорією ми повинні спостерігати таку картину: Сонце має поступово зменшуватися в розмірах, поки не перетвориться на летючу зірку. Але ніхто не спостерігав такого явища.

— Позаяк ви здобули освіту і маєте необхідні знання, у вас повинно бути якесь уявлення про структуру Сонця.

— Це відкриття — моя гордість. Зовнішня сфера Сонця складається з розрідженої хмари газів, що розширюється урізнобіч, але всередині міститься щільне розпечене ядро.

— Абсолютно правильно, — згідно кивнув Ван Мяо. — Однак ви, мабуть, залишили поза увагою оптичний ефект, що виникає в разі взаємодії газоподібної зовнішньої сфери Сонця й атмосфери нашої планети. Це явище на кшталт поляризації або деструктивної інтерференції світлових хвиль. У результаті, коли ми спостерігаємо Сонце з однакової відстані через призму атмосфери нашої планети, зовнішня газоподібна сфера Сонця стає прозорою і невидимою, і все, що ми бачимо — розпечене ядро. І потім видиме світило миттєво стискається до розмірів летючої зірки. Це явище викликало сум'яття серед вчених і дослідників усіх попередніх цивілізацій і перешкоджало виявити існування трьох Сонць. Тепер ви розумієте, чому одночасна поява трьох летючих зірок віщує настання тривалого періоду екстремальних холодів: усі три Сонця розміщуються на віддалі, і ми не перебуваємо на жодній з орбіт.

Настала коротка пауза, доки всі осмислювали сказане. Аристотель порушив мовчання першим:

— У твоїх судженнях немає елементарної логіки. Справді, іноді ми можемо спостерігати три летючі зірки одночасно, і так, після цього явища настає період згубних екстремальних погодних умов. Але тоді згідно із твоєю теорією ми повинні спостерігати і три повнорозмірних Сонця в небесах. Але цього ніколи не траплялося, жодна із цивілізацій не залишила записів з цієї нагоди.

— Зачекайте! — довгоборода людина в дивному головному уборі, яка до цього мовчала, піднялася зі свого крісла. — Я — Леонардо да Вінчі. Одна цивілізація залишила записи спостережень двох Сонць одночасно. Але записи досить туманні й неоднозначні і обриваються, коли цивілізація була знищена спопеляючим жаром двох світил.

— Ми говоримо про три Сонця, не два! — крикнув Галілей. — Відповідно до його теорії три Сонця повинні бути помітними одночасно, як і три летючі зірки!

— Три сонця приходили в цей світ, — спокійно сказав Ван Мяо, — і люди були свідками цього явища. Але ті, кому випала така доля, не могли після себе залишити жодних записів, оскільки їм залишалося жити лічені секунди. День, коли на небі сяють три Сонця, — найстрашніша катастрофа, яка може статися в нашому світі. Наша планета одразу перетворюється на горнило плавильної печі, і найміцніша порода не здатна протистояти подібному жару. Після такої катастрофи мають минути цілі епохи, поки життя й цивілізація знову відродяться з небуття. Ось чому до нас не дійшло хоч б однієї згадки про настільки масштабну катастрофу.

У залі запала тиша. Усі погляди були спрямовані на Папу.

— Спалити його, — оголосив своє рішення Папа ласкавим голосом. Блукаюча в нього на вустах усмішка була знайома Ван Мяо: так само посміхався Чжоу Вень-ван,