Читати книгу - "Без зобов'язань, Аріна Вільде"

*****
О другій годині дня у мене призначена зустріч у ресторані, якої я намагався уникнути всіма силами. Але ось я сиджу за столиком і поглядаю на годинник, тому що незважаючи на те, що дамам можна пробачити запізнення, у мене настільки завантажений графік, що ці двадцять хвилин стають для мене критичними.

— Привіт, — лунає поряд зі мною, коли збираюся послати всіх до дідька і піти.

Я повільно піднімаю погляд, затримуючись на обличчі молодої брюнетки. Яскравий макіяж, червона помада, коротка сукня - наштовхують на думку, що переді мною одна з тих дівчаток, що вишукують у дорогих закладах багатих спонсорів.

Хочу сказати, що не зацікавлений у її компанії, але дівчина випереджає.

— Я Аделіна, — каже, знімаючи шубку, і сідає за столик навпроти мене.

— Аделіна? — Запитую, прочистивши горло. У цей момент навіть я не можу впоратися зі здивуванням. — А на фото ти по-іншому виглядаєш, — не утримуюсь від шпильки, бо образ скромної дівчини, яку мені показували, ніяк не клеїться з тим, що я бачу зараз.

— Зате я тебе впізнала одразу. Шрам виглядає не настільки жахливо, як я собі уявляла, - вона проводить пальцем по своєму обличчю, по тому боці, де в мене щоку блідий шрам пересікає.

Я посміхаюся, коментарі з приводу мого обличчя давно мене не чіпають, але доньці Дмитрука в будь-якому разі варто було б повчитися такту та пунктуальності.

— Усі мої соціальні мережі веде менеджер і кожен крок узгоджується з моєю матір'ю. Бісить, якщо чесно, жодного відео з гулянки не викласти в мережу. Вони створили навколо мене образ ідеальної дівчинки, яку цікавить лише благодійність. Мама навіть сьогодні поривалася піти зі мною на зустріч із тобою, щоб проконтролювати все особисто, але, погодься, це виглядало б дивно.

Вона морщиться, кілька разів чавкає жуйкою, а потім надуває бульбашку, яка голосно лопається. Поводиться зайво зухвало, привертаючи нашому столику непотрібну увагу. Якби нас зараз зняли репортери, то цей зв'язок швидше зашкодив би моїй політичній кар'єрі, ніж пішов би на користь.

Мені хочеться підвестися і піти прямо зараз. Навіщо цей цирк? Якщо батьки так контролюють юне чадо, то могли й справді обговорити все з моїм помічником замість того, щоб витрачати мій час.

— Батько сказав, що я мушу тобі сподобатися. Але мені пофіг, якщо чесно. І попереджаю одразу — спати з тобою я не буду. Ти занадто старий для мене, — розтягуючи слова, вимовляє вона гордо. При цьому бачу, що нервує. Зминає у руках серветку, під столом постукує ногою.

— Мене не приваблюють такі жінки як ти, Аделіно. Я тут з однієї причини – твій батько вміє бути наполегливим, а не тому, що якимось чином зацікавлений у  сексі з тобою.

Я розумію що Аделіна та Аврора приблизно одного віку. Але між ними справжня прірва. Аврора витончена та жіночна. Чоловіки вслід їй дивляться, повертаючи шиї. Її цілувати хочеться, роздягати, робити своєю. А дочка Дмитрука… прямий доказ того, що якщо надто обмежувати своїх дітей у волі, то можна зробити величезну помилку.

— Чудово, в такому разі ти ж будеш не проти, якщо я перед батьком прикриюсь зустрічами з тобою, а сама займатимуся своїми справами?

— Роби що хочеш, головне, щоб це ніяк не стосувалося мене.

— Що ж, якщо ми про все так вдало домовилися, може вип'ємо по склянці вина, щоб скріпити нашу угоду? — вона солодко посміхається, схиляється ближче до мене і обдає мене нудотно-солодким ароматом парфумів.

Я нічого не відповідаю. Піднімаюсь зі свого місця, дістаю з внутрішньої кишені піджака візитку. Підсуваю їй.

— Якщо буде щось термінове, дзвони. Через дурниці мене не турбувати. Нехай твій менеджер тримає зв'язок із моїм помічником.

— А... а обід? — розгублено плескає віями Аделіна.

— Я не маю на це часу. Можливо, якби ти не запізнилася, ми встигли б відзначити початок наших «стосунків», але зараз мені треба йти. Не хвилюйся, я скажу твоєму таткові, що ти  дуже мила дівчина,  поводилася скромно і стримано. Рахунок запишуть на моє ім'я, ні в чому собі не відмовляй, — кажу в'їдливо і залишаю ресторан у поганому настрої.