Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

!

Ім'я, яке вигукнула Фрейя, було ім'ям жінки-лицаря з дещо худим обличчям. Це ім'я змусило Ло Цзі насупитися. Лицарка навіть підняла голову і подивилася вперед, але не відповіла. Їй було трохи ніяково, коли нею командували люди Еруїна, але, як солдатська природа покори, вона все одно вихопила меч і кричала: Десятий ешелон, готуйся атакувати! Лицарі, що стояли позаду неї, відповіли в унісон, і на мить пролунав звук витягнутих мечів. Кіррлуцькі лицарі високо підняли свої довгі мечі, і яскравий клинок заломив безперервну хвилясту лінію миготливого світла на сніговому полі.

Дивлячись з неба над засніженими рівнинами, коса чорна смуга швидко рухалася вперед. Він поглинув розрізнену групу солдатів, що втікали, і проковтнув їх у ліве крило. Десятий ешелон, що складався з лицаря Круза, сповільнився, але інші дев'ять ешелонів продовжували рухатися вперед. Фрея сперлася на спину коня і нервово озирнулася, але була задоволена тим, що відбувається. Лицарі лицарського полку зі складеним мечем володіли високою тактичною грамотністю і практично ідеально виконували свою тактику.

Здавалося, що Фрея нарешті відчула полегшення. Вона підняла голову, і в цей момент манера поведінки майбутньої Валькірії, здавалося, нарешті випромінювалася від цієї дівчини з сільської місцевості Букче. Її очі блищали, і вона вихопила меч і показала на передню частину. Вона твердо наказала: Третій, четвертий і п'ятий ешелони відійшли на схід. Другий, шостий і сьомий ешелони атакують вільно. Восьмий і дев'ятий ешелони, бережіть тил!

Решта, йдіть за мною!

?

Під командуванням Фреї поле бою відразу змінилося. Лицарський полк Круза раптом розбігся, як зграя вовків, і кинувся до своїх цілей, ледь помітно утворивши оточення. Хоча ворога, якого їм довелося оточити, було в кілька разів більше за них, за цими напівросликами гнався гігантський дракон. Ні в кого не було й сліду страху в серці. Більше того, вони були гордою елітою Круза. Як вони могли вклонитися сільським шишкам Еруїна? Навіть якщо Алоза не було на полі, вони все одно могли з гордістю атакувати цю напіврослу кавалерію.

Тактика Фреї майже відразу виявилася ефективною. Напіврослики під командуванням Аррека нарешті потрапили в біду. Ці лицарські полки Круза були набагато цілеспрямованішими, ніж Алоз, який був більш грайливим. Вони проводили тактику вовчої зграї, подібно до груп зимових вовків, які гнали свою здобич вперед і постійно вбивали тих, хто відставав. Якби напівросла кіннота спробувала вирватися з цієї сітки, лицарський полк восьмого і дев'ятого ешелонів Круза позаду них негайно вбили б усі їхні надії.

.

Поле бою було всіяне трупами. Деякі напіврослики побачили, що надії на порятунок немає, і змушені були розвернутися і почати відчайдушний напад. Всі вони були запеклими гірськими людьми, але, на жаль, їхніми супротивниками були також найкращі з академій Круза. Навіть якщо їм трохи не вистачало бойового досвіду, середньої сили нижчого золота вистачало, щоб компенсувати будь-який розрив.

.

Майже весь лицарський полк Круза мав певний успіх. З другого ешелону в десятий ешелон вони незабаром потрапили в хаотичний бій, але тільки Фрейя все ще рухалася вперед. Вона замкнулася на команді, яка втекла далеко на фронт. Вона не знала, що це Куву і його лицарський полк, але вона чітко розуміла, що інша сторона повинна бути відмінним командиром. Фрея звертала увагу на цю команду майже з самого початку. З того моменту, як Алоз вийшов на поле бою, і дотепер вибір командира майже завжди був найкращим.

.

Інша сторона не припустилася жодної помилки.

Куву тікав на північ уздовж кордону льодовика. Кінь поні сповна використав свою перевагу в такій місцевості. Дикі поні жили в холодному високогір'ї, і їм часто доводилося проходити через крижані проміжки між долинами, щоб піти далі, щоб добути їжу. Пошук тріщин у льодовику, здавалося, став інстинктом у їхніх кістках. З іншого боку, доблесний бойовий кінь Фреї міг парити по льоду і рухатися вперед, але ж по-справжньому літати він не міг. Іноді тріщина в льоду вбивала всіх, тому майбутній Валькірії доводилося бути обережною.

Обидві сторони кинулися навздогін і втекли, і в одну мить промайнула відстань в одну-дві милі. На крижаному полі з'явилися хвилясті хребти. Фрея насупилася і трохи занепокоїлася. Якби вони рухалися вперед, то вибігали б із зони перешкод, яка забороняла магію спілкування. Однак вона була стривожена і неспокійна. Куву теж не дуже добре проводив час. На його думку, коні хлопців, що йшли позаду нього, здавалося, не потребували фізичної сили, а скакуни його та його лицарського полку вже були перевантажені.

.

Переможець повинен бути визначений за короткий проміжок часу.

.

Ця думка промайнула в їхній голові майже одночасно.

.

Фрея зціпила зуби і міцніше стиснула віжки, але Брунд, який був поруч з нею, вже не міг стримуватися. Хоча, на повному серйозі, він уже не мав жодних упереджень до цього полководця, та й говорити про командування в такій битві було важко, але Фрея від початку до кінця зберігала необхідну рішучість полководця і досі не припустилася жодної помилки, що свідчило про те, що вона принаймні досить спокійна і вміє аналізувати, які були принаймні невід'ємними елементами хорошого полководця. Але, як і Фрея, Брунд також усвідомлював, що якщо вони продовжать переслідувати, їхня місія, ймовірно, провалиться.

Ми повинні знайти спосіб загнати їх у глухий кут. — кричав він уривчасто проти вітру.

.

Фрея трохи злякалася, а потім кивнула. Насправді це була її власна ідея, але рельєф льодового поля був мінливим, і як правильно вибрати було проблемою.

Маленька Перо, ми повинні йти цим шляхом! Брунд обернувся і крикнув комусь, хто був поруч. Фрея знала юнака, найкращого студента, який закінчив Сент-Еберсон, цей худорлявий юнак, можливо, не підходив для того, щоб стати солдатом, але казали, що випускні оцінки цієї людини були досить високими, щоб викликати заздрість у всіх людей, які закінчили навчання разом з ним.

Фрея також сама була науковицею і дуже добре знала, що це означає.

Але маленький Перо похитав головою: Місцевість сніжного поля занадто складна, і удача відіграє велику роль. Якщо ви хочете, щоб я говорив правду, я можу сказати тільки те, що не можу сказати. Ми можемо зробити ставку тільки на удачу і подивитися, чи прихильна до нас леді Марта.

.

Він сказав так на вітрі і знизав плечима.

Серце у всіх завмирало, але вони також знали, що це не виправдання. Лицар Мейнільд, Брунд знову повернув голову в інший бік. Він знав, що цей лицар був поруч з принцесою Еруан. У порівнянні з Фрейєю, Мейнільд вже