Читати книгу - "Серце вовка, Дроянда"

Після весільного святкування, коли всі гості покинули святкову залу, Василиса та Феш залишилися на самоті. Вечір був теплим, а місяць високо в небі дарував м'яке світло. Вони пішли до своєї кімнати, і хоча навколо було багато людей, у їхньому серці панувала тільки тиша і розуміння один одного.

Василиса відчула, як серце билося швидше, коли вони переступили поріг їхньої кімнати. Феш закрив двері і обережно обняв її. Вони стояли на кілька секунд, насолоджуючись цією тишею, що царювала навколо.

— Василиса, я знаю, що все змінилося для нас... Але я хочу, щоб ти знала одне. Я готовий бути з тобою завжди, через усе. — Феш промовив це, дивлячись у її очі з такою ніжністю, яку вона ще ніколи не бачила в ньому.

— Я теж... я хочу бути з тобою, Феш. Хочу, щоб ми разом створювали своє майбутнє. Ти знаєш, я завжди боялася цього кроку, але тепер я розумію, що ми готові до всього.

Василиса підійшла ближче до нього, відчуваючи, як їхні серця б’ються в унісон. Вона поклала свою руку на його груди, відчуваючи тепло його тіла.

— Ти правий, це не просто вибір. Це шлях, і ми йдемо ним разом. Я хочу, щоб у нас були діти, щоб ми створили свою родину. Я готова до цього.

Феш усміхнувся, його обличчя розцвіло від щастя.

— Я теж хочу цього, Василиса. Ми вже разом, і я хочу, щоб наші діти, як і ми, росли в клані, в сім’ї, де любов і сила зливаються в єдине ціле.

Вони обійнялися ще міцніше, відчуваючи, як між ними зростає зв'язок. І хоч світ навколо них був переповнений шумом і боротьбою, в їхньому світі було лише одне — це любов, відданість один одному і їхнє майбутнє разом.

— Я вірю в нас. Вірю в тебе, в нас обох, і в те, що ми будемо найкращими батьками для наших дітей. — сказала Василиса, і її слова прозвучали як обітниця.

Феш підняв її обличчя і поцілував її, ніжно і пристрасно. Вони знали, що попереду ще багато випробувань, але сьогодні, в цей момент, їм було неважливо що буде далі. Вони були разом, і цього було достатньо.

— Так, разом на віки, ми подолаємо все, що зустрінемо на своєму шляху.

Вони продовжували триматися за руки, знаючи, що цей момент — їхнє початок нового життя, нового етапу, де любов і підтримка один одного будуть найсильнішими орієнтирами.