Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Сивий Капітан 📚 - Українською

Читати книгу - "Сивий Капітан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сивий Капітан" автора Володимир Миколайович Владко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 50 51 52 ... 106
Перейти на сторінку:
на землю, широко розкривши рота і безпорадно хапаючи ним повітря.

— Ось твій берет! — кинув Олесь приголомшеній усім цим Марті. — Тікаймо!

Через кілька секунд вони вже завертали за ріг провулка. Там Олесь озирнувся. Тіло офіцера лежало на тротуарі все так само нерухомо. Робітник у кепці зникав уже за протилежним рогом провулка: видно, його ніяк не приваблювала перспектива давати комусь свідчення про дивну подію, що відбулася на його очах.

Стримуючи гаряче дихання, Олесь і Марта вийшли на людну вулицю, змішуючись з перехожими…

Розділ одинадцятий

1. НОВА ПАСТКА МІГЕЛЯ ХУАНЕСА

Читач, мабуть, уже догадався, що раптовий наліт Мігеля Хуанеса з Хосе Френко на колишню квартиру Ернана Раміро по вулиці Сагасти не дав, та й не міг дати ніяких втішних для поліції наслідків. Сивого Капітана там, звичайно, не було. Пощастило знайти лише кілька старих фотографій, де був зображений Ернан Раміро таким, яким його знали товариші по роботі в фізичному інституті. Ці картки були аж надто давні, навряд чи вони допомогли б впізнати Ернана Раміро, якого треба було знайти і арештувати. А саме цього і не вдавалося зробити.

Все ж таки Мігель Хуанес залишив біля квартири Ернана Раміро секретних агентів. Хоч усі дані свідчили за те, що розшукуваний тут ніколи не з’являється, не слід було нехтувати найменшою ниточкою, що могла навести на слід.

Отож, залишалася тільки одна можливість — чекати появи «Люцифера» у лісі Фонтіверос.

Сама собою напрошувалася думка, що десь у тому великому лісі, мабуть, містилась база «Люцифера». Не могла ж така велика машина обійтися без технічного огляду, ремонту, заправлення пальним тощо. Тільки — де ж схована та база?

Агенти Мігеля Хуанеса обшукали весь ліс, пройшли і промацали його з півночі на південь і з заходу на схід. Ніде не було знайдено ніяких майстерень, ніяких складів, — нічого, схожого на базу!

Було від чого збожеволіти! В лісі бази немає, це факт. Але що ж тоді притягало Сивого Капітана в той ліс? Не їздив же він туди милуватися природою!.. І взагалі, де ховається «Люцифер» останні кілька днів?.. А дорогоцінний час іде, кожного наступного дня можна чекати вибуху гніву роздратованого каудільйо — слава йому! — і тоді… Про те, що станеться "тоді", Мігель Хуанес намагався не думати взагалі.

Що робити?

І Мігель Хуанес за порадою Хосе Френко дав розпорядження розклеїти по всіх містах і селах, по всіх шляхах оголошення, в якому пропонувалася велика нагорода тому, хто приставить Сивого Капітана живим чи мертвим. Та й це нічого не дало. Навіть якихось підозрілих не щастило затримати, бо ніхто не повідомляв ні про що поліцію. Іберійці читали оголошення, вигукували старанно "слава каудільйо!", якщо помічали поблизу когось з поліції чи фалангістів у їхніх чорних сорочках. Але — мовчали!

За весь час до рук Мігеля Хуанеса, точніше його вірного помічника Хосе Френко, потрапив тільки один "підозрілий": то був уже знайомий нам Педро Дорілья. Але всі допити його також не дали бажаних наслідків. Та й справді, що ж міг сказати Педро Дорілья, коли він знав про Сивого Капітана значно менше, ніж ті, що його допитували? Так чи інакше, Хуанесу не хотілось випускати з рук хоч єдиного, хто, на його думку, мав якесь відношення до невловимого і невразливого Сивого Капітана. Ось чому Педро Дорілью було передано до в’язниці Сан-Сальвадор — "до запитання", як висловився Хосе Френко. А може, він на щось буде потрібен у майбутньому? Там буде видно, а тим часом хай посидить! Звільнити завжди встигнемо, — таке було випробуване правило іберійської державної поліції.

Всі ці дні справа стояла на місці. І тому легко можна уявити собі, як зрадів Мігель Хуанес, коли Хосе Френко з поважним виглядом вручив йому термінове повідомлення. Літери стрибали в очах особливо уповноваженого, коли він швидко перебігав поглядом рядки повідомлення:

"Півгодини тому «Люцифер» проминув секретні застави північно-західного краю Фонтівероса. Автомобіль прямує головною дорогою до центральної галявини. Доповідаю, що фугасні міни, встановлені на тому головному шляху, з невідомої причини не вибухнули. Електричні міни ввімкнути не встигли, оскільки, по-перше, «Люцифер» ішов з великою швидкістю, по-друге, сподівалися на дію фугасних мін. За даними спостереження, «Люцифер» і досі перебуває біля озера на центральній галявині. Чекаю ваших розпоряджень. Уповноважений № 614".

Пальці Мігеля Хуанеса тремтіли від збудження. Нарешті, нарешті! Тепер він уже не випустить «Люцифера», будьте певні! Він кинув повідомлення на стіл, схопив плащ і гукнув Хосе:

— За мною, Френко! До Фонтівероса!

Вони помчали до аеродрому, де Мігеля Хуанеса завжди чекав спеціальний літак.

2. ВАМ ЛИШАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ЗДАТИСЯ

У Фонтіверосі Хуанес нетерпляче вислухав короткий рапорт уповноваженого № 614, який зводився до того, що «Люцифер» і досі стоїть на центральній галявині біля озера.

— Рівень озера саме зараз підіймається, — почув між іншим Хуанес, але не звернув уваги на ці слова. Потім особливо уповноважений оглянув фугасні міни, які чомусь не вибухнули, хоч були в цілковитому порядку. Та міркувати з приводу того, чому саме вони не вибухнули, зараз не було часу. Треба було діяти.

— Перекажіть моє розпорядження по заставах і замаскованих батареях, — нетерпляче наказав Мігель Хуанес. — Як тільки я підніму руку, негайно відкривати вогонь по «Люциферу». Після того ж сигналу сапери мусять негайно включити електричні міни на шляху відступу «Люцифера». Я зараз сам їду до центральної галявини…

Раптом Мігель Хуанес обірвав мову. Щось таке незрозуміле говорив тоді місцевий уповноважений відносно озера в лісі?.. Про рівень води, який піднімається, чи що?

Якась нісенітниця…

— Слухайте, що ви там казали про рівень води в озері? — спитав він.

— Що саме зараз він підіймається, — відповів уповноважений.

— Як так підіймається? Вперше чую про таке.

— Я також був здивований, коли помітив це явище, — знизав плечима уповноважений. — Вирішив перевірити, бо гадав, що то якийсь випадок.

— І що?

— Тричі приходив сюди. І кожного разу рівень води був різний.

— Підвищувався? Може, до озера стікає вода після дощів?

— У тому-то й річ, пане особливо уповноважений, що рівень змінювався і в той, і в другий бік. Першого разу вода доходила до стежки, що наближається до озера. Другого разу рівень знизився майже на півтора метра. Я не повірив своїм очам, виміряв рівень і поставив позначку. А на третій раз рівень знов піднявся до стежки. Моя позначка опинилася під водою!

— А дощі були тут за цей час?

— Протягом тижня — жодного.

— Може, озеро має якісь підземні джерела?

— Мені це невідомо, пане особливо уповноважений. Адже озеро досить велике, хто його знає… якась

1 ... 50 51 52 ... 106
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сивий Капітан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сивий Капітан"