Читати книгу - "Тварина, обдарована розумом"

Севілла. Здається, ви приймаєте санкції, спрямовані проти мене!

Адамс. Анітрохи. Прошу вас, викиньте цю думку з голови. Вона не відповідає дійсності. Подумайте тільки, ми вас позбавляємо від зайвого клопоту саме в той час, коли ви робите гігантський крок у науці своєї країни.

Севілла. Я бачу, що ви чудово вмієте підсолоджувати найгіркіші пілюлі. (Пауза). Мій нинішній контракт ще не скінчився. Я маю право відмовитися, щоб його підмінювали іншим контрактом.

Адамс. У такому разі мені прикро, але мушу сказати, що ми не зможемо відновити фінансування ваших досліджень.

Севілла. Ах, ось де собака захована! Що ж, тепер я усе розумію. (Пауза). А якщо я погоджуся на новий контракт, то кого з моїх працівників ви маєте звільнити?

Адамс. Нікого.

Севілла. Даєте слово?

Адамс. Даю. (Пауза). Ви мусите погодитися, що ця обіцянка проливає зовсім інше світло на мою пропозицію.

Севілла. Правда. Коли ваша ласка, дайте мені дві доби перш як вирішити.

Адамс. Гаразд.

Севілла. Ця розмова не була такою вже приємною, і я не маю наміру продовжувати її, але все ж таки хотів би дещо запитати вас.

Адамс. Якщо зможу, відповім.

Севілла. Лізбета вступила в контакт з радянськими людьми наступного ж дня після звільнення з роботи, цебто понад півроку тому, а, коли я вас вірно зрозумів, ви заарештували її зовсім недавно. Чому?

Адамс. Ми втратили її сліди й ще не знали про її зраду.

Севілла. Лізбета могла сказати радянським людям лише те, що сама знала півроку тому, тобто що Фа перейшов од слова до речення. Я дійшов висновку, що росіяни не відають про фантастичний поступ, зроблений відтоді Фа?

Адамс. Ні.

Севілла. Розголошення не таке вже й серйозне, як воно могло видатися вам на перший погляд.

Адамс. Ні. Але ж бачте, головне те, що радянські люди знають щось важливе про наші дослідження в галузі дельфінознавства, тоді як ми практично нічого не знаємо про їхні.

Севілла. Розумію. (Пауза). Що ви думаєте діяти з Майклом?

Адамс. Вас ніхто не зможе звинуватити в тім, що ви залишаєте на поталу своїх друзів!.. Знаєте, ви просто викликаєте в мене захоплення. Після всіх прикрощів, що він завдав вам, ви ще турбуєтеся про Майкла?

Севілла. Ви можете відповісти?

Адамс. Думаю, що так. (Пауза). Бачте, випадок із Майклом Джілкрістом зовсім інший. Те, що він відмовляється йти до В’єтнаму, анітрохи не цікавить мою службу. Ми хочемо тільки уникнути, аби він не вибухнув і не вибазікав невлад про дельфінів. Та коли ми вирішимо надрукувати ваші праці, то не матимемо нічого проти нього. Його. справа підлягає розглядові у військовому трибуналі.

Севілла. Я вражений. Ви могли б зважитися розсекретити мої досліди!

Адамс. Так, не виключено. Може, то єдиний спосіб спонукати радянських учених признатися, чого вони досягли.

Рапорт Адамса про допит від 26 грудня.

Документ 56-279. Таємно.

…Цілком ймовірно, що допитуваний мало обізнаний з планом безпеки; припущення про його співробітництво з розголошувачем таємниці, яким безглуздим воно не здавалося б, не могло бути апріорно спростоване. А. усе це вигадала навмисне. Допит розвіює. останні наші сумніви. Він засвідчує, що характер і поведінка допитуваного (про що я знав досі тільки з рапортів мого попередника) зовсім не відповідають тому підступному й підлому вчинкові, що йому приписує А. Під час нашої розмови допитуваний поводився запально, войовниче й уїдливо, але відверто. Він анітрохи не вдавався до своїх блискучих природних здібностей лукавити, хитрувати й уникати моїх запитань. Завжди казав те, що вважав за правду, навіть тоді, коли ця правда могла бути спрямована проти нього. Він зовсім не крутій, а відверта, запальна, цікава людина, що б’ється з відкритим обличчям, ризикуючи, а іноді навіть ризикує без будь-якої користі для себе.

Мені здається, його психологія цілком пояснює ті помилки й необережність, яких він допустився. Таким чином, усе, що він сказав під час нашої розмови про Едварда Лоренсена, насправді є автопортретом, що чудово розкриває його характер. Ми не змогли б звинуватити допитуваного в тому, що він «надто дорожить умовностями» або уникає «скандалу». Йому не раз випадало в особистому житті нехтувати громадську думку, й він постійно нехтує її в своїй справі, де його досі вважають за «вільного стрільця». Якщо в його характері є щось хитке й примхливе, то тому, що він має надто м’яке серце, лишається вірний своїй внутрішній монолітності, зовсім не піклуючись про те, яке враження справить на людей. Дехто навіть міг би зауважити, що в ньому є щось жіноче, бо він керується емоціями. Хоча емоціональність робить його зовні слабким, однак насправді він має багато сил, бо впевнений у собі, у своїй сміливості й безкорисливості.

Напевне, він більше любить своє ремесло ніж славу й не прагне грошей. Характерно, що на його рахунку в банку лежать мертвим капіталом величезні суми, проте він і не думає вкладати їх в якусь справу бодай на короткий час. Хоча він гордий і полохливий, але манери його прості, життєрадісні і без пихи. Навіть під час нашої розмови, що, як він сам жартома зауважив, не була така вже «приємна», інколи можна було помітити, що то людина веселої вдачі.

Допитуваний — людина симпатична, однак нині ми не можемо його використати як фахівця в галузі, що нас цікавить. Ним важко керувати — винятковий індивідуаліст, мало надійний і, можливо, небезпечний. Його не купиш, не залякаєш і не переконаєш. Він завжди робить те, що диктує йому розум, не дозволяючи нікому себе переламати, навіть не усвідомлюючи того, яка небезпека може загрожувати йому чи якою ціною доведеться заплатити за це. Хоч і згоджується з тим, аби ми наглядали за ним, проте неохоче,