Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"

– Марійко… гик… який у тебе гарний обвал лиця!

Після вдалої риболовлі варять рибалки юшку.

– Микито, сфотографуй мене героєм.

– Як це?

– Я поставлю собі перед очі пляшку горілки і відвернуся до юшки.

Біля вогнища мисливці сидять:

– Моїх грошей мені вистачить до кінця мого життя! – хвалиться Микита. – Звичайно, якщо я не захочу раптом щось купити…

Марійка розповідає Гані:

– Вчора уперше їздила з Опанасом на риболовлю і ми посварились. Жах!

– А що сталося?

– Ну, спочатку я голосно розмовляла і налякала всю рибу. Потім наживила не ту наживку. Потім неправильно підсікала. А закінчилося все взагалі кепсько: я наловила риби більше, ніж він.

Микита хвалиться, який він гарний стрілець. Несподівано над загалом пролітає качка.

– Дивіться, як ми її зараз!

Стріляє… Качка полетіла над очеретами далі.

– Ви бачили диво, – коментує ту подію Микита, – неживі качки по небу літають!

Мати каже старшому синові:

– Василю! Візьми братика з собою на риболовлю.

– Ні, мамо! Ні в якому разі!

– Це ж чому? Хіба він тобі заважатиме?

– Та не в цьому справа. Минулого разу я взяв його, так він усі черв’яки з’їв!

– Опанасе, а чи бувають собаки розумніші за господарів?

– Здивував. У мене Бровко такий.

– Як почувається твій чоловік після лікування?

– Прекрасно! Він днює і ночує біля міського фонтана.

– Що він там робить?

– Ловить рибу.

– А тобі не здається, що його не долікували?

– Можливо… Але я так люблю смажену рибу!

Пішов новий українець на полювання. Заблукав. Стоїть, не знає, що робити. Потім до нього дійшло:

– Ну, тіпа, ау!

Іде собі один жартівник берегом, бачить – рибалка з вудкою. Ну, думає, зараз «приколюсь». Підійду і запитаю: «Ну що, рибка ловиться?», а він: «Ні, не ловиться», а я йому: «З такою пикою хіба що зловиш!» Підходить, запитує:

– Ну що, рибка ловиться?

– Ага, зловиш тут, коли з такими пиками ходять!

Біля вогнища:

– Опанасе, а ти обманюєш свою Марійку?

– Ну, звичайно. А кого ж іще?

У Микити закінчилися черв’яки. Що робити? Найшов скалку і на ній написав: «Червоний черв’як». Тілько закинув вудку – клює. Ледве підтягнув до берега. Аж то – колода і на ній напис: «Офігенний лящ».

Єгер запитує у мисливця ліцензію. Той:

– Ну то й що, що ліцензія минулорічна?!

Я полюю на тих качок, яких не поцілив минулого року. Я їх запам’ятав…

– Опанасе! Поглянь, такого великого я ще ніколи не ловив!

– Микито, то ж у тебе чобіт!

– Але ж сорок п’ятого розміру!

– Микито, у твого пса немає хвоста. Як ти знаєш, коли у нього добрий настрій?

– А коли він мене не кусає…

Cидять рибалки, ловлять рибу. Один тільки встигає з гачка знімати, а у другого – навіть не клює. Невдаха не витримав, запитує:

– Чуєш, друже, на що ловиш?

Той у відповідь мукнув щось незрозуміле. Невдаха не розібрав і знову запитує:

– Вибач, я так і не зрозумів, на що ти ловиш?

Той знову мукнув. Посиділи, невдаха крутиться, совається:

– Чуєш, друже, у тебе які черв’яки: червоні чи чорні?

Удатний рибалка зі злості випльовує щось у жменю і кричить:

– Не червоні і не чорні, а теплі!

– Що для мисливця найважче?

– Піти на полювання з порожньою торбиною і повернутися… з порожньою.

Висить риба на гачку і думає: «Цікаво, за яким рецептом мене приготують?»

– Опанасе, мій пес старший від твого. У нього від біганини хвіст ледве на волосинці тримається!

– Е-е-е… Микито, мій