Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– А мій такий старий… що, коли біжить – очі під ноги випадають… Він їх передніми лапами піднімає, вставляє і знову далі біжить…
– Піду я з дружиною поспілкуюся…
– О! Ти вже тут! Швидко ж ти з нею поговорив!
– А що там довго говорити? Нашкрябав писульку: «Я на рибалці»…
– Учора зі мною на полюванні цікава історія приключилася…
– Знаю, знаю…
– Звідки?
– Мені Опанас ще в минулому році розказував.
Запрошує дід міського племінника, який приїхав у відпустку, половити рибку.
– А що брати? – питає племінник.
– Ну ти даєш! Пляшку, звичайно!
– А вудки?
– Краще не бери. Не дай Боже загубимо…
– Опанасе, знову на полюванні набрався?!
– Хіба ж це я набрався?! Он кум набрався, то вже набрався – по ньому чортики бігали, сам бачив!
Пішов новий українець на риболовлю. Снасті круті – куди там! Закинув і сидить тихо. Поруч дід місцевий покурює. Бачить дід, його сусіда починає нервувати. Вирішив заспокоїти:
– Нічого, синку, зараз сонечко пригріє – почне клювати.
– Ну, дивись, батя, тебе за язик ніхто не тягнув…
Як мисливця розпізнати в лазні?
У нього ж на плечі синяк!
Сидять біля річки Микита і Опанас.
– Уявляєш, – каже Микита, – приснилося мені сьогодні, що я сиджу на березі, а поруч Джулія Робертс… Геть гола! І нікогісінько!
– Ну, і що далі?
– І начебто я зловив коропа кілограмів сім!
– А вона?!
– А у неї не клює…
– Що це ти такий зажурений?
– Ет… Пішли з хлопцями на кабана. Кабан не прийшов. Ми напилися як свині. І тут… прийшов кабан…
Запросив юнак дівчину на риболовлю. Приїхали на річку. Дав їй вудку. Наживив черв’яка. Навчив, як закидати. За хвилину вона його запитує:
– А скільки коштує ота червоненька штучка?
– Поплавок? Дві гривні…
– Буду тобі винна. Він у мене потонув…
– Микито, у твого гончака мабуть солідне генеалогічне дерево?
– Ти, Опанасе, таке скажеш! Наче сам не бачив, він користується будь-яким деревом, навіть кущем!
В Одесі на Привозі:
– Кефаль?
– Форель!
– Свіжа?
– Жива!
– А чому не ворушиться?
– Спить!
– А чому воняє?
– Слухай, хлопче, коли ти спиш, ти за себе відповідаєш?!
Зустрічає Опанас Микиту.
– Ну як, вдалим було полювання?
– Еге! Он, дивись, повну торбину їжаків настріляв!
– Навіщо тобі їжаки?!
– Ну ти даєш! Жінці на комір, тещі на стельки…
– Опанасе, що будемо спочатку робити, невід поставимо чи горілки вип’ємо?
– Давай горілки вип’ємо…
Вранці прокидаються і бачать, що невід поставили в полі.
– Опанасе, ти, дурню, де невід поставив?!
– Де, де… Де ти гріб, там я і ставив!
– Грізлі – найнебезпечніший звір! – розказує Микита після п’ятої чарки. – Добре, що він живе тільки в Америці, бо від цього ведмедя не врятуєшся. Ти побіг – він побіжить ще швидше! Ти на гору – він на гору! Ти на дерево – він на дерево! Ти у воду – він теж попливе…
– А якщо заховатися?
– Не допоможе! Він теж заховається!
– Я позавчора зловив о-о-отакенного сома! – каже один рибалка, розводячи руки на метр.
– А я тиждень тому зловив отаку форель! – каже другий, відмічаючи рукою на іншій руці по плече.
– То все небилиці, – каже третій, – я у минулому році карася зловив… – і малює в повітрі велике коло.
– А чому ти з ока починаєш показувати?
– Ой, Опанасе, мій Бровко врятував мені життя!
– На полюванні?
– Та ні! Я хворів, а він не пустив до мене лікаря…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
