Книги Українською Мовою » 💙 Класика » З неопублікованого, Олександр Олесь 📚 - Українською

Читати книгу - "З неопублікованого, Олександр Олесь"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З неопублікованого" автора Олександр Олесь. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53
Перейти на сторінку:
ні вірити, ні йти… (№ 103).

Сад і квітне, і пахтить...; Прийди, схопи нене і вирви…; Пролинуть їх міщанські дні...; Минають дні солодким сном…; Раз прийшла Церера вранці…; Розкажи нам, розкажи нам...; Прокинувсь я в волошках польових…; Він все ішов, ішов в негоду...; Пішла... Ні відгуку, ні погляду, ні слова...; Розквітла ти і всіх зачарувала... (№ 29).

Коли палаю я в огні думок; Не любиш ти, знущаєшся, глузуєш…; Підбитий кулею зневір'я і розпуки... (№ 24).

О Україно-мати! Зглянься, заспокой... (№ 800).

В туманах тоне Божий світ…; Голубка моя і марніє, і в'яне...; О, як я вірити б хотів…; Тихо! Як тихо у лісі!..; Ми божевільні. Із мертвого моря…; На вулиці між панською юрбою... (№ 25).

Іде він, згорблений хрестом...; По саду, по темнім гаю…; Круг мене голуби літали... (№ 104)

Замовкли струни і мовчать... (№ 344).

Годі, старці, на других нарікати... (№ 310).

Горів в його серці огонь золотий... (№ 315).

У саду зеленім... (№ 657).

Плач, моя кобзо, невтішно ридай... (№ 556).

 

1910

 

Зустрінемось, хвилину поговорим…; Не жаль, що знову чорний піт…; Циганку я спіткав…; І ви нарешті вилізли з печер...; Вчора ти спитала в мене...; Стою над кручею, жахаюсь і сміюсь…; Чорні голови дельфінів…; В сяйві ночі ллються хвилі...; В дитинстві тебе загубив я...; Поле застигло у фарбах осінніх...; Всміхнешся ти - і лине море світла...; Не тужи над моєю труною...; Думаю про тебе. Бачу, моя мила...; В часи весни, коли птахи співають...; Полюбила, покохала...; Із струн моїх летить ридання… (№ 25).

Дня я мову не люблю...; Після дикої оргії-ночі…; Тобі хотілось сліз моїх…, Б. Грінченкові; Душа в росі тривожних сліз…; Щасливий той, хто в час весни...; Не любила, не любила…; Буря наблизилась... море шумить…; В країнах теплих, полудневих... (№ 29).

У містах блищать будинки…; Поховали багатого пана...; Коли подумаю, яка неправда в світі... (№ 27).

Із дна свого серця я ліру дістав...; Розлука навіки... (№ 576).

Молюсь, твою благословляю вроду... (№ 434).

Лежу, простертий, на землі... (№ 408).

На двірцю (№ 451).

Троянда і ти (№ 654).

Ніщо не радує. Ні небо, ні земля (№ 963).

Я знаю вас, нащадки запорожців... (№ 721).

Стогнали ми безсилими рабами... (№ 235).

Та як весело співати... (№ 617).

Раз весною, раннім ранком... (№ 612).

Надія, як і ти! (№ 460).

Хотіти зняти зорі... (№ 673).

Прощай! Як мертве місто спить...; Краса, несказанна краса! (№ 800)

 

1911

 

Тебе нема... Цвіте весна...; Де ти, друже, де ти, вірний...; Зневіривсь я. Пішов в безодні…; Минає все, і все мине...; Я умирав, душа вмирала…; О, він ще задзвонить, мій бідний дзвін...; Кинув я кобзу. Гри ви не варті…; Могила вирита. За мною тільки діло...; Лежить моє перо. Мовчать мої уста…; Не присягайсь, не падай на коліна...; Я умираю, я умираю… (№ 800)

Лебідонько, що плаваєш в пустині…; Як падають влітку з троянд пелюстки... (№ 405).

Як довго ждали ми своєї волі слова... (№ 738).

Побачу? Погано?!. (№ 30).

Сиджу, в столі перебираю... (№ 18).

Грають в морі між камінням... (№ 753).

Музо-голубонько! Людьми ображений... (№ 436)

Бризнуло сонце дощами вогняними... (№ 34).

В той час, коли від муки і безслав'я... (№ 92).

Не встигли ще зотліти трупи... (№ 29).

Не зустрінемось з тобою... (№ 25).

Коли зо мною ти - душа моя, як арфа... (№ 390).

І ви нарешті вилізли з печер... (№ 363)

Не винен ти, що пізно так родився... (№ 473).

Не вір мені, музо! Я друг твій повік!.. (№ 474).

 

1912

 

Умер кобзар, порвались струни...; Смієшся ти, як хвиля в морі…; Сміх і плач - два рідні брати...; Кобзу! Ліру!..; Тебе сьогодні вже немає…; Любов, як сонце...; Там, на Альпах - орлах білокрилих... (№ 92).

Сестро, навколо злість гадюча...; Усміхалось сонце, і пташки співали… (№ 800)

Cogito ergo sum... (№ 690).

Ранений в груди смертельно... (№ 580).

Десь далеко, десь вгорі... (№ 964) .

Мовчить, дрімає літня ніч... (№ 431).

Співаю я! Любов моя... (№ 608).

Слухайте лірників, слухайте... (№ 27).

Спи, голубко, спи, ясна... (№ 606).

Серце, як клітка порожня... (№ 594).

 

1913

 

Сни розцвітають, сни одцвітають...; Хоч ридай над минулим невтішно... (№ 92)

Шаліє надія! Париж великий…; Париж (№ 29).

На струнах, на крилах місяця ночі рука... (№ 651).

Коли нема пророка на землі... (№ 394).

Весна, весна! І сонце золоте... (№ 270).

Туманом вкрилось верхогір'я... (№ 655).

З напіввідкритого вікна... (№ 350).

Мій кінь злетів на кручі-гори... (№ 428).

Над труною М. Коцюбинського (№ 457).

Ні, не прощай. Ми зустрінемось з тобою... (№ 44).

І. Франкові

1 ... 52 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З неопублікованого, Олександр Олесь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З неопублікованого, Олександр Олесь"