Читати книгу - "Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти, Данило Борисович Яневський"

«Крайовий комітет по охороні революції в Україні» саморозпускається.

До Києва для допомоги штабу КВО прибуває з фронту козача дивізія.

Надзвичайне засідання президії Всеросійського козачого з’їзду за участі козачих старшин визнає центральним керівним органом Києва і України штаб КВО.

МР фактично підтримує більшовицький переворот в Петрограді, ухваливши рішення про усунення Тимчасового уряду від керівництва 9-тю південно-західними губерніями російської республіки:

— «загальне керівництво всіма розпорядженнями властей по охороні революції на всю Україну скупчується в руках Генерального секретаріату, який в своїй діяльності на органи революційної демократії краю»;

— «керівництво військовими властями було передано штабові військової округи», який негайно поставили під контроль комісарів формально «саморозпущеного» КОР.

МР вирішує зосередити загальне керівництво «по охороні революції» в руках Генерального секретаріату, а керівництво військовими силами покласти на штаб КВО під контролем комісара УЦР.

В. Винниченко оголошує телеграму Ставки Верховного головнокомандуючого про придушення заколоту у Петрограді та наголошує на необхідності реалізації постанови Центральної Ради, спрямованої проти більшовиків.

Всеукраїнський військовий з’їзд вимагає від УЦР негайного проголошення Української демократичної республіки в «етнографічних межах України».

Частини КВО, вірні присязі, заарештувують членів КОР.

ІІІ Всеукраїнський військовий з’їзд продовжує свої засідання.

III Київський губернський український з’їзд (кількість «делегатів» та процедура їх обрання невідомі) закликає УЦР проголосити Українську демократичну республіку та скликати Українські Установчі збори.

Німецьке командування розпочало перекидати дивізії зі Східного фронту на Західний.

VII пленум «УЦР» (за участі 15 % із 643 членів Ради) ухвалює: «Конституція Української республіки визнає, що найвищу суверенну власть мають Українські Всенародні збори. Вона оддає часть власті федеральному парламентові Росії». 96-ма або 97-ма голосами з 643 членів УЦР було ухвалено законопроект «про передачу землі в розпорядження земельних комітетів».

Ще одне рішення — «про прилучення «позаавтономних» частин України», «поширення в повній мірі влади Генерального секретаріату на… Херсонщину, Катеринославщину, Харківщину, материкову Таврію, Холмщину, частину Курщини та Вороніжчини».

УЦР та штаб КВО створюють тимчасову координаційну комісію із представників ГС, УГВК, ІІІ Всеукраїнського військового та Всеросійського загальнокозачого з’їздів, міської думи, ради робітничих депутатів та правоохоронних установ.

Новостворений більшовицький ВРК очолює збройний виступ проти штабу КВО. Початок вуличних боїв у Києві.

Рада солдатських депутатів КВО визнає УЦР «єдиним правомочним органом військових і громадських справ України».

В Києві продовжуються вуличні бої.

В Києві починається загальний політичний страйк.

Генеральний секретаріат у зверненні «До війська і громадян України» заявляє: «Українська Центральна рада обрана всіма народами України і являється виразницею волі всієї революційної демократії. По суті це є Крайова рада селянських, робітничих і солдатських депутатів. Всі війська і всі партії повинні признавати власть Генерального секретаріату Української Центральної ради і всеціло підлягати його розпорядженню».

Тут треба вкотре підкреслити: УЦР ніколи «всіма народами України» не обиралася, ніколи в повному складі не збиралася, а всі документи від її імені видавалися створеними шляхом залаштункових домовленостей Президією УЦР, Малою радою та Генеральним секретаріатом, які в абсолютній більшості складалися із представників українських національних лівосоціалістичних, прокомуністичних партій. Персональний склад УЦР формувався впродовж усього періоду її діяльності, ніколи не був сталим, складався з делегованих до її складу за т. зв. «куріальним» принципом представниками різноманітних громадських, політичних, конфесійних та етнічних організацій).

В Києві укладено перемир’я між військами КВО та більшовицькими збройними загонами. Обов’язки по охороні міста було покладено на УЦР, міську думу та ради робітничих та солдатських депутатів.

Арешт керівництва штабу КВО.

VII сесія УЦР ухвалює поширити владу ГС на так звані «всі відмежовані землі України», тобто на Катеринославську, Харківську, Херсонську, Холмську губернії, а також на материкову частину Таврійської та частини Курської та Воронезької губерній.

Це, зокрема, зумовило невідворотній збройний конфлікт із антибільшовицькими російськими та польськими військовими формуваннями, обумовило принципову неможливість досягнення політичного компромісу між ними.

ГС звертається з відозвою «До війська і громадян України», в якій закликає визнати владу УЦР як «виразниці волі всієї революційної демократії».

Делегації від частин КВО та козачого з’їзду заявляють про лояльність до УЦР, про визнання її «вищим органом на Україні» та оголошують про свій вихід з Києва.

Сесія УЦР незаконно розширює сферу компетенції Генерального секретаріату, запровадивши генеральні секретарства продовольчих справ; судових справ; військових справ; торгу і промисловості; праці; шляхів; пошт і телеграфів та затвердила їх керівників, в т. ч. С. Петлюру (м).

ГС ухвалює чергові незаконні рішення:

— про заміну командувача КВО генерал-майора Костянтина Оберучева, який залишився вірним присязі;

— про заснування «при голові Генерального секретаріату «Тимчасової комісії по охороні порядку»;

— «Україна має бути в складі Федеративної Республіки Російської як рівноправне державне тіло»;

— підтверджує намір провести вибори до Всеросійських Установчих зборів.

Київська міська дума визнає вищою владою в Україні «Генеральний секретаріат Центральної Ради, затвердженого Тимчасовим урядом» (підкреслено нами. — Д. Я.), у Києві — Дума (за винятком питань, які належать до сфери компетенції ГС та КВО).

Рада солдатських депутатів КВО (чисельний склад та правові підстави обрання до її складу невідомі) визнає «верховною владою в Україні» УЦР, висловлюється за скликання Всеукраїнського з’їзду рад для передвиборів УЦР, та негайне скликання Всеукраїнських Установчих зборів.

Пленум УЦР (кількість присутніх на засіданні невідома) затверджує статут так званої «Генеральної морської ради» Балтійського та Чорноморського флотів з 20 осіб, які мали бути одночасно і членами УЦР.

Спільне засідання виконкомів Одеських місцевих рад, виконкому Румчероду, комітетів політичних партій, міського самоуправління та міської української військової ради ухвалює створити обласний Військово-революційний комітет, який повинен був перебрати владу в регіоні та визнає «можливою» співпрацю з УЦР та ГС, якщо до їх складу будуть включені більшовики та виключені представники несоціалістичних партій.