Читати книгу - "Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти, Данило Борисович Яневський"

З’їзд ухвалює:

— боротися проти спроб більшовиків передати в Україні владу радам робітничих і солдатських депутатів;

— підтримує «негайне» проголошення громадською організацією Українська Центральна Рада (з невідомою кількістю членів) Української демократичної республіки в «етнографічних межах»;

— перехід всієї повноти влади до УЦР та ГС;

— скликання «суверенних» УУЗ.

Група громадян Російської республіки у кількості 15 осіб, а саме:

— українські соціал-демократи Ф. Матушевський (м), С. Петлюра (м), А. Пісоцький, М. Порш, М. Ткаченко;

— соціалісти-революціонери О. Севрюк, М. Ковалевський, М. Шаповал;

— соціалісти-федералісти А. Ніковський (м);

— більшовики В. Затонський (м), І. Крейсберг, Г. Пятаков;

— російський есер Сараджев,

— бундівець М. Рафес;

— об’єднаний єврейський соціаліст М. Зільберфарб (м)

А також анонімні «представники Київської ради солдатських депутатів і представники Харкова, Катеринослава і Одеси», які назвали себе «закритим засіданням Комітету Центральної Української Ради разом з київськими революційними організаціями», ухвалили антидержавні, незаконні, пробільшовицькі рішення, чим відмовилися підтримати законний центральний уряд у його протистоянні із заколотниками:

— утворення незаконного органу влади — Комітету по охороні революції;

— «розповсюдили» його «юрисдикцію» на всі існуючі законні органи влади;

— відмовилися надалі підпорядковуватися центральному урядові;

— заявили про свою «відповідальність» лише перед громадською організацією, УЦР;

— незаконно розповсюдили свою «юрисдикцію» на 9 губерній Росії, назвавши їх «Україною»;

— включили до складу незаконного органу влади представників політичної сили, яка вчинила державний заколот і незаконно, збройним шляхом захопила владу в державі.

До складу КОРу, увійшли представники 12 громадських організацій та політичних партій, причому в деяких випадках одні й ті самі персони представляли обидві організації разом (наприклад, есдек Петлюра увійшов до складу КОР як представник Українського Генерального військового комітету), а саме: УГВК, Українська РВД, РСД Київської округи, Головний комітет доріг України, УСДРП, УПСР, РСДРП (б), РСДРП (об), ПСР, БУНД, ОЄСРП, «Ради солдатських і робітничих депутатів Києва, Харкова, Катеринослава і Одеси».

Фактично нічне так зване «засідання» Малої ради (на той час до її складу увіходило принаймні 113 осіб, в т. ч. 8 кандидатів) відкрило період збройної боротьби за владу на теренах сучасної України.

В цій боротьбі члени масонського ордену опинилися по різні сторони лінії фронту.

Впродовж наступних років — аж до кінця 1920 р. вони зі зброєю в руках поборювали одне одного.

Наслідок — історична поразка принципів «свободи», «рівності» та «братерства» на території Російської держави, яка, врешті-решт, стала прелюдією до історичної поразки її народів.

Об’єднане засідання виконкомів міських рад робітничих і солдатських депутатів підтримує більшовицьку пропозицію створення ревкома. Меншовики та есери висловились за підтримку Тимчасового уряду. Українські есери участі у голосуванні не брали.

Командуючий військами Київського військового округу закликав зберігати спокій, попередив, що безпорядки будуть рішуче придушуватись та заборонив проведення будь-яких мітингів, вуличних зборів та маніфестацій.

Нарада Київської міської думи ухвалює створити комітет для «охорони міста від ексцесів та підтримки Тимчасового уряду».

Нарада за участі командуючого військами КВО, комісара КВО, міського комісара, прокурора судової палати, представників міської управи, УГВК, козачого з’їзду дійшла згоди про необхідність «повного контакту в роботі між штабом військового округу і «Краєвим революційним комітетом на Україні».

Надзвичайне засідання Київської міської думи ухвалює резолюції про підтримку Тимчасового уряду. Під час обговорення представники партій конституційно-демократичної, російських соціалістів-революціонерів та інших критикували політику УЦР щодо Тимчасового уряду, засуджували її спроби захопити владу у краї та прагнення до самостійності України. Позицію УЦР захищав лише чільник Бунду М. Рафес.

Надзвичайне засідання МР, «вважаючи недопустимим перехід всієї влади до рук робітничих і солдатських депутатів», формально висловлюється проти повстання в Петрограді. МР заявляє, що буде боротись «зі всякими спробами підтримки цього повстання» лише на Україні. Можливості надання політичної, матеріальної, організаційної або будь-якої іншої підтримки законному урядові не обговорювалися.

Після ухвалення резолюції більшовики вийшли зі складу Малої ради.

Виконавчий комітет Ради робітничих депутатів підтримує більшовиків, висловившись за партійну однорідність ревкому, до складу якого увійшли провідні київські більшовики.

Київська міська організація РСДРП (об) визнає міську Думу «єдиним органом влади, покликаним охороняти завоювання революції і державного порятунку у Києві», крайовим органом влади — Генеральний секретаріат, затверджений Тимчасовим урядом.

Вночі Мала рада (вкотре за невідомої кількості учасників) під відчайдушним тиском українських есерів (персонально — М. Ковалевського) ухвалила: «признаючи, що влада як в цілій державі, так і в кожному окремому краю повинна перейти до рук революційної демократії і вважаючи недопустимим перехід всієї влади до рук рад робітницьких та солдатських депутатів, які складають тільки частину організованої революційної демократії, Центральна Українська Рада (насправді — Мала рада. —  Д. Я) висловлюється проти повстання в Петрограді і буде завзято боротися зі всякими спробами підтримки цього повстання в Україні».

В той саме час громадськості пред’явили інший документ з характерною назвою «До всіх громадян України» (так, нібито Україна вже була незалежною державою. — Д. Я.). Це звернення Генерального секретаріату констатувало:

— в «Петрограді зчинилися криваві події»;

— «частина населення Петрограда (це було явною брехнею. —  Д. Я.) за проводом більшовиків, повстала озброєна проти Тимчасового уряду і хоче накинути свою волю всій Російській республіці»;

— Генсекретаріат, який є «вищою крайовою владою», яку створили УЦР та «ствердив» Тимчасовий уряд, «буде боротися зі всякими спробами підтримувати петроградське повстання».

«Крайовий комітет по охороні революції на Україні» арештований штабом КВО.

Спільне засідання Рад робітничих і солдатських депутатів за участю представників військових частин, фабзавкомів та профспілок, підтримує більшовицьке повстання та висловлюється за передачу всієї повноти влади в Києві ревкому, провідні позиції в якому обіймали більшовики.

Київська міська дума заявляє: штаб КВО і Центральна Рада «являють два ворожих табори».

ГС випускає відозву до неіснуючих «громадян України» (на цей