Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя
Я не могла заснути. Постійно переверталася, а найбільше переживала за Арнольда. На годиннику вже три години ночі, а його все немає і немає.
Я вже встигла прийняти душ, переодягнутися в нічну сорочку і лягти під ковдру, просидіти годину на балконі і подивитися на нічний Амстердам, випити чашечку міцної кави і повністю протверезіти.
Телефон мовчав, у двері ніхто не стукав. Від такої дзвінкої тиші мені остаточно стало не по собі і я ввімкнула телевізор, яким йшов якийсь американський трилер.
Я відчула як щось торкається моєї ноги і тут же прокинулася остаточно.

 
Наші погляди з Арнольдом зустрілися.
Він сидів на краю ліжка, вже переодягнений у футболку та спортивні штани.

- Як все пройшло? - Натягла ковдру до підборіддя.

- Чудово. Ось вирішив повернутися до тебе.

- А я як ти зрозуміла всю ніч на тебе чекала не стуляючи очей. Думала, коли ж повернеться цей козел!

- Я так і думав, Зоя. Я знав, що ти чекала на мене.

- А на що ти сподівався? На те, що я ляжу з тобою в ліжко після того, як розправишся з баготою дамочкою? Ні, ні і ще раз ні! - я підриваюся з ліжка, роблю кілька кроків у бік дверей, Арнольд виявляється спритнішим за мене, хапає за руку і втискає мене в стіну, не даючи можливості поворухнутися.

- Куди? Куди ти зібралася, Зоя? - Задирає мій підборіддя і шипить у губи.

- Відпусти мене! Не смій торкатися!

- Ти ж розумієш, що нічого не змінити? Шкала мого терпіння знизилася нанівець.
Він дихає важко і уривчасто, особливо, коли його долоня лягає на моє стегно і він стискає його пальцями. Сильно.Я впевнена, що від цього дотику залишаться синці.
Його дихання обпалює шию, а губи ледве торкаються моїх.

- Відпусти себе. Стань моєю і зрозумієш, як це зі мною кайфово. Просто відпусти себе.

- Ні!

- Я не трахав її. Я не зміг. Тому наша світська бесіда затяглася до 4 ранку. Я до тебе хотів. Аррр ... Це ти вже витрахала мені весь мозок, Зоя.

- Я не вірю тобі. Не вірю!

- Досить! Досить цих ігор! Я втомився! Втомився! - Арні підхоплює мене на руки, незважаючи на мої явні спроби вирватися і кидає на ліжко.
Я намагаюся відповзти від нього, але він притягує мене назад до себе за ногу, а потім навалюється всім тілом і починає стягувати з мене сорочку.

- Відпусти себе, Зоя ... Просто відпусти і розслабся. Ти сама хочеш не менше мого, - просить Арнольд, а потім його губи стуляються на моїх грудях, коли його пальці вміло пестять між ніг, залізши в трусики.

– Ти волога. Не стримуй себе. Кричи та стогни. Нумо.
І я починаю стогнати, відчуваючи в собі його пальці, поки його язик вже в самому брудному значенні цього слова починає трахати мій рот.