Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Шлюбний договір 📚 - Українською

Читати книгу - "Шлюбний договір"

254
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шлюбний договір" автора Мішель Річмонд. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 50 51 52 ... 100
Перейти на сторінку:
– це компроміс. Так говорить другий розділ «Кодексу».

Я сиджу у фудкорті ще десять хвилин, прокручуючи в голові почуте. Не знаю, що й думати. Коли я прийшов на зустріч, то сподівався, що буде одне з двох: або ми дружно поскаржимося одне одному на всі ці правила і покарання, або стане зрозуміло, що у Джоанни проблеми з психікою. Може, у неї і справді параноя? І в мене також? Однак параноїки ж бояться неіснуючих переслідувачів.

Я знову роблю коло по торговому центру. Я ще не купив подарунок для Еліс цього місяця. В одному з відділів знаходжу симпатичний шарфик. Мені подобаються шарфи на Еліс, хоча вона їх і не носила раніше. Яскраво-блакитний буде їй до лиця. Уже в трамваї я дістаю шарф із пакета, пробігаю пальцями по гладкому шовку, і мені стає соромно. Коли я вперше подарував Еліс шарфик, вона сказала, що він їй дуже подобається, але наділа, тільки коли я попросив. З другим і з третім було те ж саме. Може, я нічим не кращий за Ніла? Нав’язую їй те, що подобається мені? Я запихаю шарф назад у пакет і залишаю його у вагоні. Еліс уже стільки разів йшла мені назустріч. У чому ще ми вимушено поступаємося одне одному?

50

Наступного тижня ми відзначаємо моє сорокаріччя в моєму улюбленому ресторані «Річмонд». Еліс дарує мені годинник – напевно, усю зарплатню на нього витратила. На ньому гравірування «Джейку від Еліс. З любов’ю». Після дня народження навалюється робота: я пишу укладення за підсумками консультацій, редагую наукову статтю – колишній колега попросив виступити співавтором. По дорозі додому купую буріто на вечерю.

Піднімаючись сходами ґанку, я чую, що в гаражі грає музика.

Ми з Еліс переїхали в цей будинок, коли вона тільки закінчила юридичну школу. На той час ідея присвятити життя праву дещо втратила свою чарівність – Еліс просиджувала дні за паперовою роботою в юридичній конторі, і настрій у неї був поганий. Їй часто здавалося, що вся ця затія – помилка. Вона сумувала за музикою, за свободою, творчістю і, може бути, за колишнім життям. Якби вона не набрала кредитів на оплату навчання, то, напевно, давно б усе кинула.

Якось в одну з неділь, коли вона сиділа нагорі з підручниками, я зробив для Еліс музичну студію в гаражі. Мені здавалося важливим, щоб у неї був свій затишний куточок – частинка колишнього життя. Я відгородив дальній кут гаража, прикріпив до стін матраци, на підлогу поклав старий килим, розставив музичні інструменти, підсилювачі, стійку з мікрофоном, які до цього припадали порохом в коробках у потаємній кімнаті. Коли ввечері Еліс влаштувала перерву в заняттях і спустилася в гараж, щоби подивитися, чим я там гримлю, вона побачила маленьку затишну студію і навіть розплакалася від радості.

Звідтоді в гаражі досить часто грала музика. Я намагався не порушувати усамітнення Еліс. Мені подобається, що у неї є свій затишний куточок, звідки вона завжди повертається нагору до мене.

Однак сьогодні музика звучить якось по-іншому, ніби грає не одна Еліс. Спочатку я подумав, що вона увімкнула старі записи, але ні, грають наживо. Я переодягаюся, викладаю буріто на тарілку, чекаю, коли музика змовкне і гості піднімуться нагору – треба було більше буріто купити, – а вони все не йдуть і не йдуть. Схоже, їх там троє або четверо. Я відчиняю двері на кухні, щоб було краще чутно. Потім спускаюся на кілька сходинок у гараж.

Далі звучать пісні з першого альбому «Ladder». Голосу Еліс вторить знайомий чоловічий. Протягом останніх місяця-двох я почитував про Вілсона в інтернеті, ну і, можливо, зауважив, що на цьому тижні його нова група дає концерт в знаменитому залі «Грейт Американ Мьюзік Хол».

Потім галас і рев на час поступаються місцем акустичній гітарі та синтезатору, починається пісня «Rain Box» групи «Grateful Deads». Я сиджу на сходинці і слухаю гітарне соло.

Крізь какофонію звуків проривається голос Еліс, вона впевнено виводить мелодію. У мене мурашки біжать по шкірі. Низький баритон Еріка зливається з голосом Еліс, пісня звучить чуттєво і хвилююче.

Я люблю музику, але мені ведмідь на вухо наступив, як каже моя мама. Слухаючи, як вони грають, я відчуваю себе іноземцем, який намагається зрозуміти розмову чужою мовою. І все ж мені хочеться дослухати пісню. Не хочу відривати Еліс від того, що їй так явно подобається. Разом голоси звучать приголомшливо, жіночий голос слідом за чоловічим, потім у потрібний момент вони зливаються в повній гармонії одне з одним. Я сиджу на сходинках у темряві і чомусь на фінальних акордах пісні у мене на очах з’являються сльози.

Протягом останніх місяців я думав про шлюб набагато більше, ніж будь-коли. Що це взагалі таке – шлюб? Ну так, зрозуміло, двоє людей будують спільне життя. Але чи повинні дружини повністю відмовитися від того, що становило їх колишнє життя? Від себе колишніх? Чи треба приносити в жертву Гіменею те, що здавалося важливим раніше?

У мене перехід до сімейного життя пройшов майже непомітно. Будинок, весілля, життя з Еліс – усе це стало природним продовженням мого колишнього життя. Я знав, що моя освіта, робота, приватна практика – хороша основа для створення сім’ї. У Еліс же, напевно, все було по-іншому. Всього за кілька років вона з вільної творчої людини, що насолоджувалася незалежністю, стала адвокатом, співробітником компанії, обтяженим відповідальністю, змушеним жити за новими правилами. Звичайно, я часто говорив Еліс, що вона має залишатися самою собою, і в чомусь невеликому її підтримував – наприклад, обладнав студію в гаражі. Коли справа стосувалася чогось більш значного – наприклад, коли інші музиканти запрошували її пограти з ними в студії у вихідні, – я не заперечував, але міг сказати:

– А хіба ми не їдемо на Рашен-Рівер?

Або:

– А ми що, не йдемо вечеряти з Яном?

Тихенько, щоб нікого не відволікати, я спускаюся ще на кілька сходинок. Еліс сидить спиною до мене, барабанщик та клавішник повністю занурені у гру. А ось Ерік бачить мене, але не вітається, а говорить щось іншим. Вся четвірка тут же починає грати «Police Station» групи «Red Hot Chilly Peppers» – пісню про закохану пару, яка то сходиться, то розлучається. Від звуку бас-гітари дрижить скло.

Еліс нахиляється до мікрофона, їхні з Еріком обличчя тепер на відстані поцілунку. На ній темно-синій костюм і колготки, однак туфлі вона зняла, вона стрибає, її волосся розвівається. Я

1 ... 50 51 52 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлюбний договір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шлюбний договір"