Читати книгу - "(не) Вірний, або Ти моя, крихітко!, Аня Стар"

***

Вікторія вийшла на кухню одягнена в ту саму футболку Редді, в якій лягала спати. Тканина була приємна до тіла і доречно прикривала попу, що додавало більше чарівності. Дівчина застигла на місці, з піднятими бровами спостерігаючи за чоловіком, який господарював на кухні.

Редді діставав кухлі для чаю, а вода вже закипала в електричному чайнику.

Йому неважко було здогадатися про смаки Вікти. Хлопець згадав їхній перший поцілунок з ароматом полуниці, він дозволив собі припустити, що вона віддає перевагу зеленому китайському чаю з ягодами. Якщо все виявиться вірним, то їхні смаки збігатимуться, що на секунду викликало в нього неусвідомлено-задоволену усмішку.

З серцем, що голосно стукало, Вікта раптово обійняла його, забуваючи про всі свої тривоги. Вона притулилася обличчям до центру його грудей, завмираючи всім тілом на кілька хвилин.

І просто дихала, ледь помітно й відчутно.

Усе розвивалося надто швидко, але вона не могла по-іншому. Занадто сильний ураган почуттів і ейфорія поглинули все її єство. Редді намагався не хмуритися, приховуючи легке сум'яття від цього емоційного пориву, який був цілком передбачуваний.

"Цього слід було очікувати..."

Адже він усе прекрасно розумів. З огляду на вік Вікти і недосвідченість, уважний погляд, навіть пронизливий, що чіпляє до самих кісток. Хлопець зніяковів від дивного відчуття, що проростає в ньому.

Схожого на повноцінність, пов'язану не тільки з сексом або їхнім взаємним потягом одне до одного.

"Чому, чорт забирай, подібне трапляється так невчасно?!"

Йому водночас хотілося відвернутися й холодно розсміятися від безглуздості власних думок, і водночас Фейт уперто відмовлявся визнавати щось міцніше... міцніше між ним і цією нестерпною спадкоємицею. Ще з моменту їхнього знайомства вона вже почала псувати йому життя, позбавляючи колишнього спокою і сталевої хватки, чим просто вибішувала до гарячки. Він згадав Елізабет і її пливкий погляд із поволокою спокуси. Закликаючий і водночас задушливий, а тут...

Усе як на долоні. Відкрито, по-справжньому...

"Лайно."

Його тіло моментально зреагувало на близькість уже знайомої йому жінки. Тишу кухні порушувало тільки їхнє гучне дихання.

— Гей, ти як? — Редді вимкнув плиту і поклав руки їй на плечі, швидко роздумуючи над виходом із цієї незручної ситуації.

— Усе нормально, просто мені... потрібно зараз, — прошепотіла Вікторія і підняла голову. -— Я не знаю чому, але... - вона трохи схлипнула, стискаючи руки в кулаки за його спиною.

"Прокляття, малюк! Це не потрібно нам! Не потрібно... поки що."

Він стиснув зуби, заплющуючи очі, щоб зосередитися на виході з цієї проблеми.

Так, для нього це було проблемою. Йому сповна вистачило помилок минулого і гірких спогадів про зраду та статус дурня. Він уперто не прагнув подібних прив'язаностей, знаючи надто добре їхні наслідки. Ще хвилював факт їхнього незахищеного сексу. Редді планував навчати її, підводити ближче до себе, але не настільки стрімко, хоча в ліжку з нею дах просто зривало.

— Я... дуже боюся, що це може виявитися для тебе простою інтрижкою і... — він обережно торкнувся пальцями її підборіддя, пестячи вигин нижньої губи. Редді вирішив приміряти якомога щирішу посмішку.

— У нас усе добре, не накручуй себе, — Фейт м'яко стукнув пальцем по кінчику її носа, молячись про себе, щоб ця відповідь була слушною для такого несподіваного моменту.

Дзвінок його мобільного телефону став порятунком від подальших спроб з'ясувати, ким вони стануть одне для одного.