Читати книгу - "Спостерігаючи за англійцями"

Верхівка середнього класу іноді занадто ввічливі — або бояться здатися снобами, — і так зразу й не скажеш, що гордуєш «Фордом Мондео». Та придивіться уважніше до обличчя — чи, бува, при згадці «Мондео» там не майне швидкоплинна тінь чи гримаса огиди. В колі панів та у верхівці середнього класу (тій забезпеченій) реакція, скоріш за все, буде спокійнішою, м’якшою, навіть злегка поблажливо-сміхотливою[47]. Аристократії взагалі буде невтямки, до чого ви ведете. Як я зауважила, тест «Мондео» — це дуже гарний індикатор класової зацикленості: чим більше презирства і огиди до «Мондео», тим більше пече власне місце на соціальній драбині. І питання тут не в ціні. Ті Мондеоненависники з верхівки середнього класу можуть мати значно дешевші авта, аніж висміяний «Форд». До речі, майже так само кпинять із «Воксоли» та інших шедеврів британського автопрому[48]. Висміювач «Мондео» може мати дешевеньке, простеньке і вщерть позбавлене не те що розкоші, а й комфорту авто, але воно обов’язково імпортне, в ідеалі — з континентальної Європи (японські авта не у фаворі, хоч і трохи кращі за «Форд» та «Воксол»). Єдиним винятком з дискримінації британських авт є «Міні» та великі, повнопривідні «позашляховики» на кшталт «Ленд Роверів» та «Рендж Роверів». Ті, хто вважають себе вищими на щабель чи два за хлопців на «Мондео», часто їздять за кермом маленьких дешевих секонд-хендівських хетчбеків, як от «Пежо», «Рено», «Фольксваген» та «Фіат». І навіть як повз них промчить «Мондео» — більший, швидший і комфортніший — вони все одно зухвало хмикнуть.

Тест «Мерседес»

Пани з верхів середнього класу, — ті, що склали тест на «Мондео» і лише осміхнулись кутиком уст на припущення, буцімто вони за кермом «Форда» — все ж можуть мати приховані класові переживання через «Мерседеси». Після проби на «Мондео» спробуйте сказати таке: «О, чекайте, чекайте… А ви, думається мені, їздите за кермом великого “Мерседеса”!» Якщо об’єкт дослідження знітився або образився, щось роздратовано бубонить у відповідь, вичавлює із себе сміх, приперчує уїдливим коментарем про «забаганки багатіїв» та «багатеньких бізнесменів» — то ви влучили просто в ціль класових упереджень. Отже, ваш піддослідний якось доп’явся до «інтелігенції», «професіоналів», касти землевласників і тепер чимдуж пнеться, щоб вирізнитися від «бізнесменів» середнього класу, до яких, більше ніж напевно, має стосунок. От побачите, що його батько (чи дідусь — класові упередження передаються з покоління у покоління) був petit-bourgeois середнього штибу і мав свою справу — може, успішну крамничку чи салон з продажу автомобілів, а може, був кмітливим комівояжером. Він вивчив дітей у престижній приватній школі, де вони взяли за манеру зневажати petit-bourgeois бізнесменів середнього класу.

Англійці вам скажуть, що вже давно нема ніякої джейн-остінської стигматизації тих, хто «в торгівлі». Вони помиляються. Не лише жменька аристократів та дрібні землевласники вернуть носа від світу комерції. Адвокати, лікарі, службовці та офіцери вищого рангу, тобто представники «поважних» професій верхівки середнього класу, не менш чванливі. Та особливо зневажливі «балакуни» з верхівки середнього класу — вони мають «гарне місце» у медіа, мистецтві, науці, видавничому бізнесі, у благодійних організаціях, аналітиці та ін. Майже ніхто з них не водить «Мерседес». І майже всі вони вважають, що мати «Мерседес» — це, як мінімум, недостойно. Та лише ті з них, хто почуваються не у своїй тарілці, конфузяться і метушаться, якщо ви наважитесь приміряти до них такий вульгарний транспортний засіб торгашів.

Знову ж таки, суть не в ціні автомобіля. Ненависник мерседесів може мати і набагато дешевше, і значно дорожче авто, або ж авто рівнозначне осоружному мерсу за ціною. І суть не в статках per se. Статки мерседесоненависників дуже різні: хтось заробляє стільки ж грошей, скільки «вульгарні бізнесмени» на «мерсах» (саме так ненависники іменують авто), хтось заробляє в рази більше, а хтось — менше. Вся суть класової диференціації в тому, хто як доробився свого статку і як його демонструє. Адвокат чи видавець, які щиро зневажають мерседесівців, цілком можуть кермувати найдорожчим «Ауді» — рівнозначним «Мерседесу» за ціною. Та перший має імідж елегантної стриманості, а не показушної розкоші, як «Мерседес».

Певною мірою репутація автомобілів BMW стрімко скочується до того ж мерседесівського бізнес-іміджу. Однак, з нальотом молодої крові — ділка із Сіті, «яппі», що крутиться на біржі. «Ягуарам» теж дісталося трохи від слави вульгарних «ділків» — досить довго вони асоціювалися із заможними продавцями секонд-хендівських автівок, орендодавцями дешевеньких квартир десь в нетрях бідацьких районів, букмекерами і типами із сумнівною репутацією. Водночас «Ягуар» — це офіційне авто урядовців. З одного боку, це ніби й плюс — додає респектабельності, а з іншого — лише підмочує репутацію. Одначе, ні «Ягуар», ні «Ауді» не можуть бути класовими індикаторами — асоціації з ними нетривкі і розмиті. Якщо ви, бува, матимете охоту повторити мої наукові експерименти з виявлення класових сверблячок або ж вам просто подобається тортурувати непевних паночків з середнього класу, то беріть на озброєння тест «Мерседес».

Як прикрашати і доглядати за автівкою

Не лише марка авто викриває класову упередженість і підкреслює класову тривожність. Англійці на око визначають соціальний ранг ще й за виглядом та станом авто — все залежить від того, як ви за ним доглядаєте чи не доглядаєте.

Неписані класові правила догляду за автомобілем навіть більш промовисті за ті, що стосуються вибору самого авто. А все тому, що ми коримося їм мимоволі. Усі англійці знають, хоч і ніколи не визнають, що вибір автівки — це яскравий класовий індикатор. І нам добре відомо, хоч ми й прикидаємося дурниками, якому класу відповідає та чи інша марка автомобіля. Та багатьом невідомо, що стан та вигляд авто може транслювати ще потужніші класові сигнали, аніж марка автомобіля.

Наскільки чисте і блискуче або ж, навпаки, брудне і замурзане ваше авто? Є непохитне правило: чистесенька, виглянцована до блиску автівка — візитівка середнього класу (низів і серединки) і верхівки робочого класу, а бруднюще, занедбане авто — вищих класів, верхівки середнього класу і низів робочого класу (дуже часто ще й «неробочого» класу — безробітних, маргіналів та декласованих елементів суспільства). Інакше кажучи, брудні автівки мають представники найвищих або найнижчих щаблів соціальної драбини, а чисті — всі ті, хто посередині.

Та все не так просто. Першочерговим тут є не так вигляд та стан автіки, а те, як саме вона такою стала. Кожних вихідних миєте і поліруєте її власноруч — з благоговінням і любов’ю, припаркувавшись просто перед будинком, на вулиці? То ви майже стовідсотково належите до низів середнього або верхів робочого класу. Частенько їздите на мийку? Тоді ви або серединка, або низи середнього класу, з видами на клас вище (якщо ж ви верхівка середнього