Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Скривившись від того, як його пальці стиснулися на моєму лікті, я проковтнула схлип. Ні за що не дам цьому покидьку того, що він так хотів. Я не покажу йому, що він принизив мене, образив, так що хай іде до біса!   

- Я можу йти сама, - прошипіла я крізь зціплені зуби.   

- Якщо ти така багатофункціональна, може тоді ти закриєш рот сама? - Ага, джентльменом тут і не пахло. Ну ось чому мені щастило на таких виродків? Якою безглуздою лотереєю я виграла таке щастя? Вимагаю повернення! Поверніть мені мої гроші й заберіть бракований виграш!   

- Така функція в мене не вбудована! - Огризнулася і тут же пошкодувала, завила від того, як Тео стиснув сильніше пальці на моєму лікті й заподіяв реальний біль.   

- Побережи сили до будинку, там ти будеш стогнати так, як ніколи, - чоловік притягнув мене до себе і прошепотів це на вухо. Хотілося засміятися, зайтися в реготі, але я не ризикнула, не хотіла вийти звідси зі зламаною рукою.   

Мене виволокли з готелю під здивовані погляди колег чоловічої статі й під заздрісні погляди жіночого колективу. Так і хотілося крикнути щось на кшталт: "не заздріть, у нього член маленький, так що домінант він тільки на публіці!". Але не ризикнула, не була впевнена, що чоловік оцінив би моє почуття гумору і не захотів використати мій рот в інших цілях, як, наприклад, щоб всім наочно показати, що з господарством у нього був повний порядок.   

Напевно, швидше за все, я сама особисто не бачила його агрегат, так що, якщо побачу, то повідомлю вам, які там розміри!   

- Покидьок! - Викрикнула навіть не подумавши, коли мене кинули в салон авто, прям як мішок з чимось не найціннішим!   

- Називай адресу! - Тео сів за водійське сидіння і тепер знищував мене поглядом з дзеркала далекого виду.   

- Ти прекрасно знаєш адресу моєї матері! - Я "тонко" натякнула на те, що у них вже були "ділові відносини", які й увігнали мене в борги на п'ять чортових років!   

- Не бажаєш розв'язати проблему по-хорошому? - Після кинутої ним фрази зрозуміла, що мою мерзенну брехню викрили, а, значить, він був чудово обізнаний, що з матір'ю я більше не живу.   

- Про що ти? - Мило посміхнувшись, подивилася в його пекельні очі, упіймала його погляд все в тому ж дзеркалі. Ох, якби я тільки вміла метати блискавки поглядом. Хоча, якби у мене це вийшло, то моя блискавка відбилася б від дзеркала і вдарила мене. Ех, це була б сама дурна смерть. З моїм-то везінням...   

- Ти не живеш з матір'ю! Ти з'їхала і зникла невідомо де майже на цілий тиждень, - гарчить він у відповідь, а потім немов попереджає, - не турбуйся, ми доберемося і до цього питання!   

Повідомивши свою адресу, я стулила губи й відкинулась на сидіння. Вибору мені особливо ніхто і не залишив, він би все одно змусив мене назвати свою нову адресу, і, якщо не по-хорошому, то точно по-поганому.  

Мені потрібно було терміново придумати план, потрібно було терміново збагнути, як його напоумити й умовити не забирати мене до себе на ПМП.  І що взагалі означало те, що він забирав мене до себе? Я була його річчю, чи що?  Хіба ми про таке домовлялися?  Я взагалі-то всього лише обіцяла, що дам шанс нашим відносинам.  Але Тео з'явився, як ніби він був моїм повноправним господарем, а я була його рабинею і, при цьому, він ще щось вимагав.  

Я дуже хотіла задати всі ці питання чоловікові й взагалі натякнути йому на те, що це все було протизаконно.  Як мінімум.  Не можна просто взяти й відвезти людину не по її волі з її ж житла.  І що примушувати на спільне проживання теж не можна!  

Але такою сміливою я була тільки у своїх думках, ризикувати й озвучувати йому все це я не збиралася. Так, я була боягузкою. Зате живою боягузкою!