Читати книгу - "Будь зі мною, Анна Пахомова"

Антон опустив її руку між їх тілами, прибираючи в бік смужку трусиків, відшукуючи її вологі нижні губки. Вони торкнулись Віриного тіла руками одночасно, і Віра відчула свою вологу, це збуджувало її ще більше. Тому, що вона тепер знала, що відчуває Антон коли торкається її. Відчувала яка вона гладенька і слизька на доторк, яка гаряча і вогка.

Їй брало повітря, вона задихалась, щоки горіли від збудження. Антон відпустив тонку руку, продовжуючи пальцями торкатись Віру, натискати і терти по палаючій плоті. А потім забрав пальці і підніс до губ, злизуючи з них вологу.

- Антон, - прошепотіла Віра. Вона знемагала від бажання, поки він пробував його на смак.

Чути своє ім’я з дівочих вуст було чимось карколомним, сексуальним, неперевершеним. Волков поцілував Віру в губи, ловлячи її хрипкі стони, важке дихання і власне ім’я.

Він буквально зірвав з дівчини трусики, тканина тріщала під пальцями, і Віра схвально застогнала, коли повітря торкнулось її губок. Вигнулась вперед, відшукуючи Антона. Він знову нависав над дівчиною, спираючись на руки, щоб ненароком не придавити її.

Його напружений член завмер в кількох сантиметрах від мокрої від збудження Віри, не маючи рішучості рухатись далі. Антону було страшно, що дівчині буде знову боляче.

- Антон…

Знову покликала Віра і він здався, приставивши головку до гарячого входу. Надавив трішки сильніше, і без будь-яких складнощів прослизнув далі.  Віра була неймовірно вузько, тісною, її плоть обхоплювала Антонів член з усіх боків, пульсувала, змушувала відчувати ні з чим не зрівняну насолоду.

- Не боляче? – чомусь пошепки запитав Волков у Віри.

Дівчина помотала головою. Її трусило від гостроти відчуттів, від відчуття повноти. Хотілось рухатись і не рухатись одночасно. Антон все вирішив за неї, проникаючи глибше в її палаюче тіло.

- Ще! – поросила Віра, навряд чи контролюючи себе.

Волков не опирався, рухаючись, проникаючи далі, і сам втрачаючи контроль на своєю пристрастю. Віра чіплялась за його плечі, притягуючи до себе все сильніше його тіло, вигиналась йому на зустріч, терлась об його оголену шкіру. Вона звивалась, скрикувала від задоволення, і тремтіла від напруги.

Антон відчував шкірою, всім тілом, як хвилею прокотився по дівочому тілу оргазм. Її стіночки конвульсивно стискались, наближуючи чоловіка до власної вершини, і він ледь не пропустив той момент, коли треба було вийти з дівчини, тому що в пориві пристрасті геть забувся про захист.

Його оргазм був наче вогняний спалах. Здавалось повітря навкруг них розсипається іскрами.  Здавалось він помер  і народився знову. Вже зовсім іншим чоловіком – фетишистом, ідолопоклонником, а гаряча палаюча Віра, стала його іконою, якій він прагнув вклонятись і обожнювати.  Волков навіть не уявляв, що можна відчувати стільки почуттів до жінки.