Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

Хаус підібрав кота з блакитного живого полум'я. Вогняна тварина брикалася і била в її руках, боротьбу, яку Хаус, здавалося, анітрохи не помічав.

: 1, 2, 1.

Вона дивилася на Френка, а над її головою цокали невеликі позначки пошкоджень: 1, 2, 1.

.

Дякую за буферизацію мого . Це було дуже люб'язно з вашого боку, навіть якщо тримання його в безпосередній близькості від себе завдає неминучої шкоди.

Так, так, що завгодно.

Це чарівно. Я простягнув руку, щоб погладити його.

! .

Але я хочу бути другою людиною, яка погладить цього кота! — випалив Френк.

Хаус вихопив вогняного кота і залишив мою руку висіти. Я потягнув його назад.

Нічого собі, Хаус. Ви дійсно швидко змінюєте команди, так?

Я прошу вибачення, але прохання Френка здається справедливим у світлі цього останнього придбання. Вона переклала кішку під одну руку і простягнула вільну руку долонею вгору.

.

Я зітхнув і передав його. Грубо, але зрозуміло.

Хаус провів Френка по спині істоти, і її боротьба негайно припинилася.

.

Здається, ви маєте заспокійливу дію на цю тварину.

Лють визнає лють, сказав Френк.

?

Я не знаю про це, Френк. Чи розглядали ви можливість того, що ви стаєте м'якими, і кіт підхоплює це? Я не збирався про це згадувати, але останнім часом ваш стрижень виглядає трохи пониклим.

, .

По-перше, ні. По-друге, я твердий, як скеля. І по-третє, мій стрижень завжди мав невеликий вигин, але я не здивований, що ви це помітили, тому що останнім часом погляд був очевидним. Заздрість - потворний відтінок, Нед. І особливо погано це виглядає на вас.

Я посміхнувся. Так, добре, друже. Я простягнув руку і спробував погладити вогняну тварину, але чортова істота оголила свої білі, сяючі ікла і зашипіла на мене. Я смикнув руку назад, і вона затихла, а потім почала муркотіти, поки Хаус продовжував гладити її по спині з Френком. Гаразд, я бачу, як це.

.

Він засміявся. Ласкаво просимо до команди Френка, кіт.

Хаус нахмурився на нього. Ви підштовхуєте свою удачу. Ще зарано відносити цю тварину до команди, особливо до іншої, крім моєї.

Гаразд, гаразд. Я це розумію. Але я думаю, що ми всі можемо погодитися з тим, що, як і всі, ця тварина явно не в команді .

Погодився, сказав Хаус.

.

Я спробував погладити його ще раз, і отримав у відповідь ще одне шипіння. Я хотів би посперечатися з цим, але думаю, що я просто візьму на себе програш на цьому.

.

Я вирвався на пробіжку і попрямував до заднього виходу, який Ретя вказав раніше.

.

Давай, Хаус. Ходімо на пошуки цього мага.

Глава

Тридцять

: — , — .

Прихований прохід був саме тим, що нам було потрібно: він не тільки вів прямо на поверхню — через земляні гвинтові сходи, які здавалися нескінченними, поки це не було так, — він також дозволяв нам обійти замкнутий коридор, через який ми ввійшли.

,

Коли ми з Хаусом знову піднялися на вершину, ми піднялися на ноги і пішли за тліючою щілиною, яку залишив після себе Ігор, хоча я наполягав на тому, щоб ми їхали серед дерев, які його обрамляли, щоб не ризикувати бути поміченими просто неба.

.

З того самого моменту, як ми вийшли на свіже прохолодне повітря, я не міг позбутися відчуття, що за нами стежать.

, -

І хоча прогулянка через густі дерева, безумовно, трохи сповільнила нас, удари об низько звисаючі гілки роздратували листя і створили освіжаючий сплеск прохолодного туману, і я відчув себе краще, знаючи, що у нас є якесь укриття.

,

Ми підійшли до туманного, тріскучого купола тепла, який оточував Ігоря без пригод і навіть не помітивши іншого гравця, і цього разу хмара зникла, перш ніж нам довелося зануритися крізь неї.

,

Ми побачили, що Ігор стояв між двома дуже великими деревами, їхнє листя шипіло і випускало пару, коли вони згорталися і скидали гілки, щоб закипіти, перш ніж вони впадуть на землю.

.

Я зіскочив з велосипеда і оглянув навколишнє середовище. Ліворуч від нас був невеликий пагорб, увінчаний деревом, яке стояло на десять футів вище за інших, тож я вказав у той бік.

.

Дім? Я буду дуже вразливим, здаючи цей квест, і я справді не думаю, що ми самотні. Ви не проти піднятися на цей пагорб і стежити за ним? Можливо, вам вдасться отримати пристойну точку огляду, вилізши на це дерево.

,

Будинок все ще був на висоті, тому вона лише кивнула і відхилилася. Плавність, з якою вона сприйняла вказівки, змусила мене переоцінити те, що я сказала, думаючи, чи не заплутав я її ненароком знову. Але швидке повідомлення підтвердило, що вона має на це право.

.

Я глибоко вдихнула і спробувала змусити себе розслабитися. Волосся на потилиці стало дибки, але я не міг сказати, чи це тому, що Воскреслий повертається, через попередження, які вказували на мій прогрес, чи через якусь комбінацію того й іншого.

Добре. Давайте це зробимо.

,

Ігор обернувся, коли я наблизився, обертаючись так швидко, що його довші ланцюги хлюпали набік, шумно брязкаючи.

Вам це вдалося, чи не так?

.

Я засунув сферу на долоню. Так. У мене він є.

Він кивнув на сферу, тому я підкинув її йому, щоб не ризикнути підійти ближче. Він підніс її до обличчя, м'язи щелепи помітно стиснулися.

…

Це може статися... Брудний. Раджу трохи дистанціюватися.

Я не хотів виходити за межі чутності, але зробив кілька кроків назад.

Серцева судина доступна, сказав Френк.

Лайно, спасибі. Я почав його закидати, але не відволікався від Ігоря, який так міцно стискував кулю, що я думав, що він ось-ось розчавить її і покінчить з усім цим.

Потім він відкинув його на кілька футів і клацнув пальцями. Крихітна вуглинка вилетіла з одного з його численних ланцюгів, поїхала на вітерці, а потім приземлилася на вершину сфери.

Я озирнувся через плече. У всякому разі, моє почуття параної наростало, але, можливо, це мало сенс, тому що нас серйозно викрили, стоячи тут поруч з квестодавцем.

Це не зовсім відповідало тому, що я відчував щоразу, коли з'являвся раніше, але, можливо, його підхід ставав більш витонченим.

.

Я гриз нігті, коли темне полум'я гуркотіло вгору і виходило зі сфери. Перший вибух накотив на мене хвилю жару, і коли він розсіявся, Еліас був перед магом на четвереньках, зітхаючи і виглядаючи