Читати книгу - "Біблія"

9 Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.

10 І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:

11 Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.

12 Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?

13 Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.

14 Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.

15 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.

16 Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?

17 Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;

18 а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.

19 Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.

20 Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.

21 Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.

22 Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.

23 Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.

24 Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.

25 Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.

26 Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.

27 А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.

28 Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.

29 І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.

30 І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,

31 так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.

32 Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.

33 І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?

34 І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.

35 І звелїв народові посїдати на землї.

36 І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.

37 І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.

38 А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.

39 І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.

Вiд Матвiя 16

1 Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба.

2 Він же, озвавшись, рече їм: Як настане вечір, ви говорите: Погода, бо червонїє небо.

3 А вранцї: Сьогоднї непогідь, бо небо червонїє та хмарить ся. Лицеміри, лице неба вмієте познавати, а ознак часу не можете?

4 Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукає; а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка. І, покинувши їх, пійшов.

5 Та ученики Його, перепливши на той бік, забули взяти хлїба.

6 Ісус же рече до них: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського та Садукейського.

7 Вони ж міркували собі, кажучи: Се, що не взяли ми хлїба.

8 Постерігши ж се Ісус, рече до них: Що ви міркуєте собі, маловіри, що хлїба не взяли?

9 Хиба ще не зрозуміли, та й не памятаєте пяти хлїбів пятьом тисячам, і скільки кошів набрали?

10 анї семи хлїбів чотирьом тисячам, і скільки кошів набрали?

11 Як се не розумієте, що не про хлїб я казав вам, остерегатись квасу Фарисейського та Садукейського?

12 Тодї зрозуміли, що не казав остерегатись квасу хлїбного, а науки Фарисейської та Садукейської.

13 Як же прийшов Ісус у сторони Кесариї Филипової, то питав учеників своїх, глаголючи: За кого мають люде мене, Сина чоловічого?

14 Вони ж сказали: Одні за Йоана Хрестителя, другі за Ілию, инші ж за Єремію або одного з пророків.

15 Рече до них: Ви ж як кажете? хто я?

16 Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого.

17 І озвавшись Ісус, рече до него: Блажен єси, Симоне, сину Йонин, бо тїло й кров не відкрила тобі сього, а Отець мій, що на небі.

18 Скажу ж і я тобі: Що ти єси Петр, і на сьому каменї збудую церкву мою, і ворота пекольні не подужають її.

19 І дам я тобі ключі царства небесного; й що звяжеш на землї, буде звязане на небі; а що розвяжеш на землї, буде розвязане на небі.

20 Тодї наказав ученикам своїм, щоб не казали нїкому, що Він Ісус Христос.

21 З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня.

22 І взявши Його Петр, почав докоряти Йому, кажучи: Пожаль ся себе, Господи; нехай се не станеть ся Тобі.

23 Він же обернувсь і рече до Петра: Геть від мене, сатано! ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче.

24 Рече тодї Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе