Книги Українською Мовою » 💛 Детектив/Трилер » Усі їхні секрети, Марта Кейс 📚 - Українською

Читати книгу - "Усі їхні секрети, Марта Кейс"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Усі їхні секрети" автора Марта Кейс. Жанр книги: 💛 Детектив/Трилер. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 83
Перейти на сторінку:

Дана зробила останній ковток холодної кави. В роті залишився кислий неприємний присмак, чи то від напою, чи від розповіді Василя Михайловича. Виявляється, кожне покоління зберігає свої секрети. Дана не могла й допустити, що Олег – не рідний син свого батька. Але варто згадати, що не так давно вона вислухала схоже припущення і про неї з Мишком. Що взагалі творилось у Міжвиську? І чому їхні батьки мали стільки секретів від власних дітей?

— Олег знає, що він не рідний? — Дана стрепенулась і згадала, що мова йде про її чоловіка.

— Думаю, що так. Перед шкільним випускним Олег вперше за все життя дав батькові здачі. Тоді він, мабуть, і розбовкав сину зі злості, що той – не рідний. — Василь Михайлович якось дивно розглядав Дану. Погляд чоловіка видавав цікавість професіонала.

— Чому ви так дивитесь на мене? — Дана почувалась незатишно, наче стояла голою на прийомі в лікаря.

— Олег має важкий характер? Я помічав зміни у ньому, але не знав що з цим робити. Він б’є тебе?

— Він… запальний. Так, запальний! — Дана намагалась підібрати правильні слова, які могли б описати їхнє неправильне життя і зробити його трішечки кращим в очах Василя Михайловича, — Він не жорстокий, просто не вміє стримуватись. Але жодного разу він не завдав мені серйозної шкоди.

— Мабуть, всі ми були не найкращими батькам, якщо ніхто із наших дітей не став щасливим… — чоловік поглянув у вікно і зблід, немов побачив там знайому примару.

Дана відчула, як на очі накотились сльози. Вона так довго носила в собі ці слова, що, як тільки почула їх від іншої людини, то ніби отримала невеличку порцію знеболювального для душі. Жінка не розуміла тільки одного, чому Василь Михайлович ставить себе в один рівень з іншими. Батько точно любив Володю і не зробив нічого поганого. Дана не раз дивувалась тому, наскільки сильну прихильність до власної сім’ї відчував її друг. В голові знову закружляли нав’язливі думки про смерть Володі. Вона мала з кимось поговорити про це.

— Я маю дещо вам розповісти. Про смерть Володі. — Дана втупила погляд в підлогу, бо боялась підвести очі на Василя Михайловича.

— Хіба це щось змінить? — кинув чоловік байдуже.

— Може вам стане краще, якщо ви дізнаєтесь: є велика ймовірність, що Володя не сам прийняв наркотик. Можливо, його вбили.

— І від цього мені повинно стати краще? — в одну мить чоловік постарів ще на років з десять.

— Не знаю. Але я впевнена, що Володя не приймав більше. Лікування допомогло. Я попросила знайомого слідчого глянути в матеріали справи. Він знайшов дещо дивне: пошкоджений ліктьовий суглоб. І речовина, яку начебто ввів Володя, має зовсім протилежний ефект до того, що він приймав раніше. Виходить, хтось міг силоміць отруїти його. — Дана сподівалась на якусь реакцію від чоловіка, але останній все більше походив на мармурову статую.

— Мені немає до того ніякого діла. Ніщо не поверне Володю до життя і яка різниця: як все відбулось? Мене наздогнала кара за найгірший вчинок в житті.

— Що ви маєте на увазі? — Дана відчула щось недобре в його словах.

— У той вечір, коли вбили твого брата, я дещо бачив. — очі Василя Михайловича потемніли й світло на кухні стало якимось приглушеним.

— Кажіть! — Дана не знала на яку правду чекати й просто стисла долоні в кулаки. Нігті вп’ялись в шкіру і тримали жінку у свідомості, доки вона слухала сповідь літнього лікаря.

— З тої пори Володя відбився від рук. Ми виростили такого хорошого чесного сина і самі змусили його взяти тягар на душу. Ніколи собі не пробачу, що послухався інших, а не власного сина. — Василь Михайлович закрив очі долонею і затріпотів, наче листок на вітрі.

— Розповідайте нарешті, що вам відомо! — зненацька Дана зрозуміла, що бачить перед собою незнайомця. Все життя вона рахувала чоловіка майже родичем і тільки зараз зрозуміла, яка прірва утворилась між ними.

— Я бачив, як Володя повертався додому разом з Тимуром. Того вечора, коли вбили Мишка… — він благально дивився на неї, наче Дана могла дарувати йому прощення.

— Ні! Ні, ви не могли брехати!

Дана різко підвелась і хотіла кинутись геть з будинку. Вона не вірила, що Василь Михайлович міг сімнадцять років брехати їй. Та ще безглуздіше звучало інше: Володя не став би звинувачувати друга без доказів. Він не оговорив би Тимура! Голова тріщала від гніву, безсилля і неможливості виказати все Володі. Як можна посваритись з мерцем? Пелена застилала її погляд, вона нічого не бачила перед собою, аж доки не зрозуміла, що це – сльози.

— Послухай, будь ласка! Хтось має розповісти тобі, як все було насправді. — він обережно взяв її за руку і всадив назад на стілець.

— Чому ви збрехали? — вона ледь зупинила підступний водоспад зі сліз.

— Всім було страшно. І в першу чергу хвилювались ми: я та батько Олега. А далі все наростало шар за шаром, ніби снігова куля брехні, що котилась на нас.

1 ... 51 52 53 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Усі їхні секрети, Марта Кейс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Усі їхні секрети, Марта Кейс"