Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

Гул вітру спадав, полинула повільна сумна мелодія, співачка підняла голову і заспівала оксамитовим мецо-сопрано так, що кожне слово врізалося в серце:

Безжальними краплями 

Розпечений жар

Болючими шрамами

на тіло упав!

А погляд твій темний -

кладе мене в землю,

Або піднімає

на чорний вівтар.

Віє вітер буйний, віє.

Годі вже!

Віє вітер віє, віє...

Нехай біль мій забере.

І віддасть тобі, вороже,

Бо сьогодні я ворожу!

Буде тобі враже зле!

Ти хотів мої крила?

Бажав мою душу?

Зберу свої сили!

Ти більше не змусиш

Мене: терпіти, 

благати, жевріти! 

Прийшов час і квіти

Не стануть чорніти

Від кроків твоїх!

Віє, вітер буйний, віє

Годі вже!

Віє, вітер віє, віє...

Нехай біль мій забере! 

І віддасть тобі, вороже,

Бо сьогодні я ворожу

Буде тобі, враже, зле!

І всі мої шрами -

Відкриються рани

На тілі твоїм

Захочеться вити?

А будеш терпіти!

Сто років жевріти!

Гибіти, хворіти, 

Не родяться діти

В твій дім!

Віє Вітер, буйний віє

Годі вже!

Віє, вітер віє, віє...

Нехай біль мій забере.

І віддасть тобі, вороже,

Бо сьогодні я ворожу!

Буде тобі, враже, зле!

Голос співачки то стихав, то здіймався увись. Він грався з музикою, вплітаючись в неї, то прискорювався в експресії, то сповільнювався, переходячи на речитатив. Коли стих останній акорд, публіка декілька секунд зачаровано дивилася на сцену, а потів вибухнула бурхливими оваціями. Майже всі аплодували стоячи. 

- Дідька лисого мати! - хрипко проговорив вражений Ян, - Здається, я закохався!

Гор з розумінням поплескав друга по плечу.

- Бачиш, а ти зарікався! Але думаю, тобі з цією кралею нічого не світить. Поглянь, тут половина глядачів в неї закохана.

- В мене аж апетит пропав, таке враження, що серце набухло і зараз лопне! - розгублено промовив Ян, прикладаючи долоню до грудей 

- То лопне твій шлунок, який ти набивав увесь вечір! - з усмішкою проказав Блер, - Але в кохання вірю, Лола вона така - вражає наповал!

- Давайте вип'ємо! - запропонував Гор, - Поки Ян не скис.

Чоловіки випили по чарці. Ларс повернувся до найманиці, підливаючи їй в келих вина. Дівчина сиділа, повністю занурившись в свої думки.

- Рамі, чого ти така замріяна? 

Він легесенько штурхнув найманицю.

- Я не замріяна, я задумалася, - дратівливо відповіла дівчина, - А чому ти вирішив, що Лола погодиться проміняти сцену і ось всю цю любов, захват шанувальників на нудну роль моєї камеристки?

Ян з Гором прислухалися до розмови .

- О, то вона тобі підходить, раз ти переймаєшся цим питанням! - задоволенно зауважив чоловік.

- Цілком! - відповіла Рамія, - Але, щодо мого припущення?

- Тут ти правильно сказала "роль", а Лола професійна актриса, тож справа тільки в гонорарі, - самовпевнено зазначив Ларс.

- Чекайте, чекайте, то ця Богиня поїде з нами до помістя, а потім до столиці?! О, дякую, святі пращури, в мене є шанс! - Ян так зрадів, що ледве втримався, щоб не підскочити. - Все, я знову хочу їсти, чи не пора нам щось підзамовити, а то пусті тарілки надто сумно виглядають?

Дивлячись на цього гульвісу всі гучно розсміялися. А Лола тим часом виконувала на сцені веселі та улюблені всіма мешканцями міста пісні в супроводі струнких та довгоногих дівчат з кордебалету.