Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Майже безпечна 📚 - Українською

Читати книгу - "Майже безпечна"

188
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Майже безпечна" автора Дуглас Адамс. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 57
Перейти на сторінку:
бігти. Артур не знав від чого чи куди, але бігти звідси подалі здавалося йому розважливим рішенням.

Він наштовхнувся на Форд, який стояв собі і оглядав навколишню обстановку.

— Дивись, — промовив Форд. — Це ж саме те, що нам треба.

Артур викашляв ще трохи пилу, витер трохи пилу з очей, і ще трохи з волосся. Потім обернувся, задиханий, щоб подивитись на що дивився Форд.

Це все не дуже скидалося на володіння Короля чи того самого Короля, чи будь-якого іншого Короля. Хоча виглядало доволі привітно.

Перш за все контекст. Цей світ був пустелею. Запилюжена земля була міцно спресована і залишала милі синці на всіх тих вільних місцях, які ще не були в синцях від подій попередньої ночі. Попереду виднілися величезні скелі, які виглядали так ніби зроблені з піщанику, що піддався ерозії вітру і дуже рідкого в цих краях дощу. Гори мали фантастичні форми і дуже пасували до фантастичних форм гігантських кактусів, які проросли то тут, то там із сухої, оранжевої землі.

На якусь мить Артур посмів навіть понадіятись, що вони неочікувано потрапили у Арізону чи Нью-Мексико, чи можливо Південну Дакоту, але було вдосталь доказів, що це зовсім не так.

Для початку, абсолютно нормальні буйволи все ще тупотять і гримлять копитами. Вони мчали стадом в десятки тисяч голів з одного кінця, зникали протягом половини милі, а потім знову з’являлися і гуркотіли до іншого кінця горизонту.

Також там були зорельоти, припарковані перед закладом гриль-бар. Ааа. Гриль-бар «Володіння Короля». Трохи занепала місцинка, подумав Артур про себе.

Насправді перед гриль-баром «Володіння Короля» був припаркований лише один зореліт. Інші три були на бічній парковці забігайлівки. Втім, саме той, що стояв перед нею привернув його увагу. Він виглядав дуже круто: дикі плавники по всьому фюзеляжу, надто, надто багато хрому на плавцях, а ще кузов, який в основному мав шокуюче-рожевий колір. Він виглядав наче величезний жук, який збирається от-от стрибнути кудись вдалечінь. Гриль-бар «Володіння Короля» нахабно стояв саме там, де за нормальних умов бігло б стадо абсолютно нормальних буйволів, якби вони не робили невеликий міжпросторовий стрибок. Заклад стояв на самоті. Ніхто не порушував його спокій. Звичайний собі гриль-бар. Забігайлівка для далекобійників. Знаходиться невідомо де. Затишне місце. «Володіння Короля».

— Хочу купити той зореліт, — тихо промовив Форд.

— Купити? — здивувався Артур. — Не схоже на тебе. Я думав, що ти зазвичай викрадаєш їх.

— Інколи треба мати трохи поваги, — відповів Форд.

— Можливо також трохи грошей, — додав Артур. — Як ти думаєш, скільки в біса така штука буде коштувати?

Не довго думаючи, Форд витягнув із кишені кредитну картку Обід-Та-Оплата. Артур помітив, що рука, яка тримала картку ледь помітно тремтіла.

— Я їм покажу як робити з мене ресторанного критика... — просопів Форд.

— Ти про що? — не зрозумів Артур.

— Я тобі покажу, — відповів Форд із неприємним блиском в очах. — Добре, пішли трохи потратимось.

— Кілька келихів пива, — почав перелічувати Форд, — і, хм, навіть не знаю, кілька рулетів з беконом та в принципі будь-що захочеш. А, і ще ту рожеву штуку на парковці.

Він жбурнув свою картку на барну стійку і оглянувся навколо звичайним поглядом.

Всередині було тихо.

Раніше там і так було не дуже багато шуму, але тепер була взагалі повна тиша. Навіть віддалений гуркіт абсолютно нормальних буйволів раптом став трохи приглушеним.

— Тільки-но прибули в місто, — промовив Форд, наче не сталося нічого дивного. Він обперся об барну стійку під дуже екстравагантним і розслабленим кутом.

Крім них було ще троє відвідувачів, які сиділи за столиками і потягували пиво. Приблизно три. Хтось може сказати, що точно три, але це було не таке місце, де можна було бути впевненим в чомусь. Ще там був здоровань, який встановлював на сцені різні музичні інструменти. Стару музичну установку. Кілька гітар. Щось типу кантрі і вестерну.

Бармен не дуже поспішав виконати Фордове замовлення. Насправді він взагалі не рухався.

— Не впевнений, що та рожева штука продається, — нарешті сказав він, після довгого очікування.

— Звісно, що продається, — запевнив Форд. — Скільки ви хочете?

—Ну...

— Загадайте число. Я його подвою.

— Корабель не мій, щоб я його продавав, — відповів бармен.

— А чий тоді?

Бармен кивнув в бік здорованя, який встановлював апаратуру на сцені. Великий і товстий, він рухався повільно, а його голову прикрашала лисина.

Форд кивнув. На його устах з’явився хижий оскал.

— Окей, — сказав він. — Тоді пиво і рулети. І тримайте рахунок відкритим.

Артур сів біля бару і сперся на стійку. Він знав, що відбудеться далі. Йому було все одно. Пиво було досить непоганим і робило його сонним, але це його не дуже хвилювало. Рулети з беконом були не рулетами з беконом. Вони були з м’ясом абсолютно нормального буйвола. Він обмінявся з барменом кількома професійними порадами щодо готування рулетів і дозволив Фордові робити те, що Форд хоче.

— Окей, — сказав Форд, повернувшись на своє місце. — Все клас. Тепер рожева штука наша.

Бармен був дуже здивований.

— Він продав вам її?

— Ні, він віддає її нам за дарма, — відповів Форд вгризаючись у свій рулет. — Гей, ні, не спіши закривати рахунок. Туди треба додати ще кілька позицій. Чудовий рулет.

Він зробив великий ковток пива.

— Чудове пиво — додав він. — А ще, чудовий корабель, — сказав Форд і показав очима в бік хромованої, схожої на жука штуки, частини якої виднілися через вікно бару. — Чудовий вечір, навіть дуже. А знаєте, — почав він, відкинувшись на стільці, — саме в такі моменти замислюєшся чи варто переживати про всю цю матерію простору/часу, цілісність матриці мультипросторової ймовірності і потенційну можливість колапсу усіх хвилевих форм у Великій Загальній Мішанині. Можливо мені треба зробити так, як каже той здоровань. Просто забудь і розслабся. Яка різниця? Забудь і розслабся.

— Що за здоровань? — поцікавився Артур.

Форд кивнув в бік сцени. Здоровань саме повторював «один-два» у мікрофон, перевіряючи звук. На сцену вийшли ще пара хлопців. Ударні. Гітара.

Бармен, який мовчав кілька хвилин нарешті не витримав:

— То ви кажете, що він віддає вам свій корабель?

— Так, — відповів Форд. — Забудь і розслабся, каже. Забирай корабель. З мого, каже, благословення. Поводьтеся з ним лагідно. Я, кажу, буду з ним

1 ... 51 52 53 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Майже безпечна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Майже безпечна"