Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder 📚 - Українською

Читати книгу - "Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Громовиця в Порцеляновій Чашці" автора Olha Alder. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 77
Перейти на сторінку:

— Ви викликаєте в мене сильні емоції.

— А леді Белла? Здається, ви були значно більше схвильовані через неї, а не через мене.

— Сьогодні леді Белла викликала в мене гнів через гостре відчуття несправедливості, а ви вже кілька днів викликаєте в мені кипучу, як рідке золото в гарячому чані, пристрасть, — Лавінія опустила голову й сховала очі. — І я зовсім не розумію, як із цим упоратися… — пробурмотіла вона.

— Може, віддатися?

— Ви маєте на увазі піддатися? — Вона підняла голову і подивилася в його блакитні очі з пустотливими зморшками, що розходилися до скронь.

— Можна й так.

— Ви знову мене бентежите, — вона порожевіла і зарилася носом у його світлу сорочку.

Навколо них знову розцвів рожевий сад, ніби вони стояли не на мокрій палубі, змоченій дрібними бризками з неба й моря, у мороці й смутку, а закрилися у своєму маленькому мильному пузирі десь у маєтку, гріючись у м’яких сутінкових і теплих променях сонця.

Едвард гладив Лавінію по голові, пестячи кожну волосинку, вдихаючи її неповторний аромат гортензії. Така тендітна, така ніжна, вбрана в броню, як замерзла статуя, відсторонена, але сповнена емоцій.

Його губи м’яко притулилися до її маківки. Не стара діва, а молода й прекрасна жінка, яка переросла юнацький максималізм, але не втратила азарту.

Серце Лавінії забилося швидше, як жовта співоча пташка у власному гніздечку.

Тепло розлилося в її грудях, і сльози висохли. У цьому світі все ще є люди, які залишаються на її боці.

— Розшукаймо браслет, — витираючи сльози, рішуче сказала Лавінія, повільно відсторонюючись.

— Звісно. Завітаємо до каюти леді Белли?

— Знаєте, спочатку я думала, що вона сама сховала браслет, але тепер мені здається, її істерика справжня.

— Тобто браслет хтось украв?

— Той, хто хотів нацькувати на мене суспільство. Цього могла хотіти й сама леді Белла, але це також може бути вигідно вбивці — щоб відвести погляди, і леді Брудберк — бо вона злиться на мене за багато речей. І навіть леді Розі, яка змінює свою думку тричі на день, маючи лише одну пристрасть — плітки.

— Тоді її й відвідаємо?

— Якраз час для післяобіднього чаю, — кивнула Лавінія.

Вони постукали. Служниця відчинила двері й, змірявши їх поглядом, зачинила її знову.

— Хм? — Лавінія та Едвард перезирнулися. — Леді Роза настільки ображена, що не пустила нас? — запитав Едвард.

— Вона хвилюється за свої коштовності, — пирхнула Лавінія й знову постукала.

— Впусти їх, — коли служниця знову відчинила двері, вони почули голос леді Рози.

— Дякую, — Лавінія пройшла повз служницю, озирнулася й показала кінчик язика.

— Ви сьогодні збожеволіли? — помітивши її вчинок, запитав Едвард.

— Можливо, я завжди була трохи не при собі, — хихикнула вона, прикриваючи рота рукою. — Леді Роза.

Лавінія зробила реверанс, а Едвард схилив голову.

— Що привело вас сьогодні на чай? — спираючись щокою на руку, запитала леді Роза.

— Ми шукаємо браслет леді Белли, — відповів Едвард.

— Хіба леді Фейрфекс не простіше віддати його, ніж влаштовувати виставу на весь корабель? — вона знову зверталася лише до нього, ігноруючи присутність Лавінії.

— Не простіше, — перебила її Лавінія. — Бо я його не брала і тим більше не крала.

— Ви знову шукаєте голку в копиці сіна? Ви не справляєтеся з пошуком злочинця, тому вирішили шукати браслет? Вам просто подобається грати головну роль, — скривилася вона.

— Граємо ми чи ні — це наша справа, пані, — Едвард був твердий у своїх словах. — Нам потрібно повернути браслет леді Беллі та очистити своє ім’я.

— Тоді чому б не пошукати у ваших каютах? Навіщо приходити до мене?

— Тому, що у вас багато служниць і наложниць вашого покійного чоловіка. Ваші очі та вуха повсюди, — Лавінія не хотіла вказувати на це прямо, але якщо леді Стоун змушувала, їй довелося.

— Гаразд. Я запитаю їх.

— Ні, запитаємо ми, — Едвард сказав це швидше, ніж Лавінія встигла обдумати відповідь. Це був ідеальний ультиматум для них.

Леді Роза повільно кліпнула:

— Що ж, ви перші гості сьогоднішнього чаю, розташовуйтеся, — ця жінка не з тих, яка могла довго витримувати прямі конфронтації. Її стиль був "ніж у спину", тому під таким прямим нападом їй довелося здатися.

Відчувши себе майже тигром, містер Едвард гордо задер голову.

Розамунд і сьогодні була прекрасна, метелики дресовані, а тістечка солодкі. Чай, приготований за рецептом леді Лавінії, також вразив гостей.

Перед тим як розійтися, Лавінія попросила служниць вишикуватися перед гостями, навіть Розамунд. І дозволила собі обмацати кількох.

На тілі Розамунд було багато дощечок, серед яких під пальцями відчувалися круглі камінці. Вона засунула руку в рукав сукні й нічого не знайшла.

Дівчина спітніла й спробувала відійти від Лавінії.

— Зачекайте, — попросила Лавінія, взяла гострий десертний ніж і легким рухом розрізала щільну тканину. Розібрані на окремі намистини діаманти хтось вшив у тканину так, що дівчина й сама не помітила.

Стук... стук... стук...

Серцебиття кожного, хто бачив, як прозорі та чорні діаманти падають на підлогу каюти, сповільнилося.

— Ти! Шахрайка! — леді Роза схопилася й, трохи відштовхнувши леді Лавінію, різко вдарила дівчину по щоці.

Кільце з великим рожевим діамантом перевернулося на пальці й залишило на м’якій шкірі кривавий нерівний слід від вуха до рота. Подряпина назавжди зіпсувала красиве обличчя.

— Я повідомлю про те, хто злодійка. Найкрасивіша служниця, корабельна красуня, моя рабиня! — вона підвищувала голос. — Навіщо ж вона вирішила зіпсувати мою репутацію?!

Дівчина лише плакала, не кажучи ні слова. Пов’язка на її очах ослабла, і Лавінія побачила її осліплі очі.

Вона точно не була злодійкою, але тремтяча леді Фейрфекс нічого не могла вдіяти з висновками леді Стоун.

1 ... 51 52 53 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder"