Читати книгу - "Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ходімо, — містер Ллевеллін взяв її за руку й забрав ніж. — Ви геніальна.
— Не я... я ні... не... — з рота лилася незв’язна мова. — Вона не винна! — вигукнула леді Лавінія, прийшовши до тями.
— Це вже неважливо, — прошепотів їй на вухо містер Ллевеллін. — Вона вже отримала своє покарання.
Вийшовши з каюти, Лавінія закрила обличчя руками:
— Вона цього не робила. Це зробив убивця, щоб відвернути увагу від себе... Корабельна красуня Розамунд і так була сліпа, а леді Роза... Ви бачили, скільки в ній жорстокості? Вона лише шукає привід, щоб карати цих дівчат, — простогнала вона.
— Ваше добре ім’я відновлене. Знайдімо вбивцю, — Едвард торкнувся її волосся. — Тоді й покараємо за вбивства й крадіжку. Відновимо справедливість.
Лавінія стиснула зуби:
— Дякую, що залишаєтеся на моєму боці.
Вони спустилися на палубу. Капітан корабля стояв посередині з вимученим виглядом:
— Троє людей, — приглушеним голосом сказав він.
— Що ви кажете? — Лавінія насупилася.
— Убили ще трьох.
— Коли?! — вигукнув Едвард.
— Судячи зі свіжості крові, — він насупив брови. — Щойно.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder», після закриття браузера.
