Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

— Гм, а й справді дивно, — задумався Генрі.

— Я б на його місці теж не відтягувала б, — веселіше промовила Марія. — Корона, влада. Це ж класно!

— Кому як. — Джейн хитнула головою.

— Що ж, нам з Генрі треба на заняття, — сказала Люсі, натякаючи, щоб той вже облишив газету.

— Ай, сраний проект, — відповів він, підскочивши зі стільця.

Який же Генрі все-таки високий.

— Зустрінемося в обід, — кинула Люсі подругам наостанок, і вони вдвох вирушили до головного корпусу.

— А мені до пані Ді. То я теж піду, — додала Марія, за звичкою глянувши на Алісу й жартома весело продовжила: — Не помри на тренуванні або загинь у поєдинку з честю воїна.

— Та пішла ти! — Вона засміялася .

— Одній мені нікуди не треба, — кинула Джейн, сидячи зі складеними руками біля пустого підносу. — Я, мабуть, тоді в оранжерею.

— А я піду помиюся, — відповіла Аліса, встаючи зі стільця. — Підозрюю, вони всі розійшлися через мій запах.

Джейн злегка засміялася:

— Не все так погано.

— Мене важко обманути, ти ж знаєш? — Вона й сама всміхнулася.

***

Перше заняття з Джоном справді виявилось легшим за ранкове тренування. На ньому вони відпрацьовували прийоми з дерев’яною палицею, мечем і луком. Хоча стрілецька зброя існувала вже понад двадцяти років, через домовленість з Кріоландією про заборону її виготовлення гвинтівки були рідкісним і доволі недешевим знаряддям. Їх використовували лише елітні підрозділи війська, наприклад, королівська гвардія. Студенти Академії теж мали змогу навчитися стріляти, але з другого курсу.

Вечірнє тренування гвардійців, як і раніше, проходило без викладачів чи дратівливого наставника. Під час нього студенти мали змогу самотужки відточити власні проблемні моменти. Аліса без вагань обрала вправи з мечем. У цьому їй благородно зголосилася допомогти Саманта, і вони майже дві години билися одна проти одної. Важко, повільно, із болем і втомою, але Аліса покращувала свої навички. Щоправда, дивитися на це, мабуть, було сумно. Вона навіть не могла просто втримати меч в двох руках довше десяти хвилин. Руки швидко втомлювалися, а важкий метал так просився додолу. Коли від руків’я пекли долоні, а м’язи не давали про себе забути, про планування ударів, тактику й дотримання схеми Аліса й не мріяла. А все заради того, щоб охороняти чийсь непристойно дорогий маєток, патрулювати міста або стояти на сторожі герцогських кордонів. Не такої долі вона прагнула.

Коли надворі засвітилися перші ліхтарі, Аліса нарешті вклала свій меч у піхви й, мляво коливаючи руками, попленталася до гуртожитку. Повечерявши й вдруге прийнявши душ, вона безсило впала на ліжко. На цьому її перший день у гвардії й закінчився.