Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Мобі Дік, або Білий кит 📚 - Українською

Читати книгу - "Мобі Дік, або Білий кит"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мобі Дік, або Білий кит" автора Герман Мелвілл. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 192
Перейти на сторінку:
безвісті, у якій ще сімдесят років тому перебував міфічний або зовсім невідомий людям спермацетовий кит-кашалот, а в такій безвісті він перебуває і донині в усьому світі, за винятком келії вченого й окремих промислових портів, — ця узурпація була повною з усіх поглядів. Досить переглянути ті місця у великих поетів минулого, де згадуються левіафани, щоб стало зрозумілим, що для них в океані був один непереможний володар — гренландський кит. Та настав час оголосити новину. Ми на Черінг-Кросі[141]; слухайте ж, люди, слухайте, гренландського кита скинули з престолу, нехай царює кашалот!

Існує лише дві книги, в яких вдаються до спроби зобразити живого кашалота, і ця спроба певною мірою була успішною. Це книги Бійла і Беннета; обидва свого часу плавали корабельними лікарями на англійських китобійцях у Південних морях, і обидва — люди сумлінні, яким можна довіряти. Цілком природно, що їхні праці містять не надто багато оригінальних даних про спермацетового кита, проте в цілому їх відомості просто чудові, хоча й обмежуються здебільшого тільки науковим описом. Проте ні в науковій, ні в художній літературі кашалота досі не піддали всебічному вивченню. Його біографія значно більшою мірою, ніж в інших китів, лишається ненаписаною. Різні види китів слід класифікувати в доступний і наочний спосіб, для початку хоча б у приблизній схемі, яку наступні дослідження могли б доповнити поступово. І оскільки ніхто з більш достойних претендентів не робить цю справу, я пропоную читачеві результати власних жалюгідних зусиль. Не обіцяю нічого завершеного, бо будь-яке людське діяння, оголошене завершеним, саме тому приречене на загибель. Також я не проводитиму детальних анатомічних порівнянь різних видів, та й взагалі — принаймні в цьому місті — якихось детальних описів. Я просто взяв собі за мету накреслити план класифікації китоподібних. Я архітектор, а не будівельник.

Але завдання це грандіозне; простий сортувальник листів у поштовому бюро з нею не впорається. Навмання йти за ними в морську глибінь; нишпорити в незбагненній первісній царині, в остові, на якому тримається світ, — хіба ж це не жахливо? Хто я такий, щоб насмілитись спіймати на гачок самого левіафана? Страшна зухвалість Іова мала б настрахати мене. «Чи замириться він (левіафан) із тобою? Бо начувайся — марні твої сподівання»[142]. Але я зборознив у довгих плаваннях бібліотеки й океани; я сам, власною персоною, стикався з китами; я кажу серйозно, я готовий спробувати. Тільки перед цим необхідно вирішити деякі питання.

Перше. Невизначеність, нерозвиненість цетології як науки вже від самого початку підтверджує та обставина, що дехто досі не впевнений, чи є кит рибою. У своїй «Систематиці природи» (1776 р. від Р. X.). Лінней пише: «Я відділяю китів від риб». Проте я з власного досвіду знаю, що до самого 1850 року акули і черевані, сардини і оселедці всупереч однозначній заяві Ліннея мешкали в одних морях з левіафаном.

Свою спробу вигнати китів із води Лінней обґрунтовує таким чином: «Позаяк вони мають двокамерне серце, легені, рухомі очні повіки, порожнисті вуха, репет intrantem, feminam mammis lactantem[143], і, нарешті, ех lege naturae jure meritoque.[144]

Я віддав усе це на розсуд своїм товаришам Саймону Мейсі і Чарлі Коффіну з Нентакету, з якими колись плавав разом, і вони одностайно висловилися в тому розумінні, що наведені тут докази є недостатніми. А нечема Чарлі навіть дав мені зрозуміти, що це просто бридня.

Тож знайте, що я, навідріз відмовляючись від будь-якого обговорення, приєднуюся до мудрої давньої думки, згідно з якою кит — риба, і закликаю святого Йону засвідчити мою правоту.

Вирішивши це головне питання, тепер ми повинні з'ясувати, якими є ті внутрішні характерні особливості, що відрізняють кита від усіх інших риб. Вище я вже наводив основні твердження Ліннея. Загалом вони зводяться ось до чого: кит має легені і теплу кров, тоді як інші риби є холоднокровними і не мають легенів.

Далі. Яке визначення можна дати киту за помітними ознаками його зовнішньої будови, так, щоб назавжди приклеїти на нього яскраву вивіску? Якщо облишити деталі, кит — це риба, яка випускає фонтани і має горизонтальну лопать хвоста. Ось і визначення. Воно досить стисле, проте є наслідком глибоких роздумів. Морж також випускає фонтани, подібні до китових, але морж — не риба, оскільки він земноводний. Особливо переконливою є остання частина визначення у поєднанні з першою. Кожен знає, що всі риби, з якими стикаються сухопутні громадяни, мають не плаский, а вертикальний, стоячий хвіст. А ті риби, що пускають фонтани, неодмінно вирізняються горизонтальним положенням хвоста, навіть якщо він не має своєрідної форми.

Наведене визначення кита аж ніяк не виключає з левіафанового братства жодну з тих морських істот, яких найбільш авторитетні мешканці Нентакету досі зараховували до китового племені; з іншого боку, це визначення не відносить сюди риб, яких знавці і раніше розглядали як щось стороннє.[145]

Отже, основні підрозділи китового війська.

Попереднє зауваження. Залежно від розмірів я поділяю китів спочатку на три КНИГИ (з поділом на р о з д і л и), які дають змогу охопити їх усіх, і малих, і великих.

І. Кити IN FOLIO; II. Кити IN OCTAVO; III. Кити IN DUODECIMO.

Як представника китів in Folio назву спермацетового кита; in Octavo — дельфіна-касатку; in Duodecimo — бурого дельфіна, або морську свиню.

IN FOLIO. Сюди я включаю наступні розділи: І. Спермацетовий кит; II. Справжній кит; III. Кит-полосатик; TV. Горбатий кит; V Гостроспинний кит; VI. Жовтобрюхий кит.

КНИГА І (in Folio). Розділ І (Спермацетовий кит). Цей кит, віддавна відомий англійцям під назвою трампа, фізетер і кит-ковадло, у французів називається «кашалот», у німців — «Pottfisch», а у «Словнику довгих слів» зазначений як «макроцефал». Він, безперечно, є найбільшим із мешканців земної кулі, найлютішим із китів, найвеличнішим за своїм зовнішнім виглядом і, нарешті, найціннішим із комерційного погляду, оскільки це єдина тварина, з якої добувають дуже цінну речовину — спермацет. Про всі його дивовижні якості ще не раз ітиметься далі. Зараз мене цікавить, в основному, тільки його ім'я. З філологічної точки зору воно просто безглузде. Кілька століть тому, коли спермацетового кита у всій своїй справжній індивідуальності люди не знали, а його лій добували тільки випадково, коли мертвого кита викидало на берег, — за тих часів люди гадали, що спермацет їм постачає та істота, що відома в Англії як гренландський, або справжній, кит. Також гадали, що саме цей спермацет, як зрозуміло із самої назви, є тією речовиною, яка часом збуджує і

1 ... 51 52 53 ... 192
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мобі Дік, або Білий кит», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мобі Дік, або Білий кит"