Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

— Назва «Розплідник Богів» каже сама за себе.

— Хороший жарт, — як здалось Зоранові, не зовсім весело посміхнулась Вей. — Але ж ви бачите, командоре, піфійки не квапляться визнати мене богородицею. Навіть навпаки.

— От про це я й хотів поспілкуватись. Мені здається, що після того як ви підтримали на нараді Мулан, між вами і Преподобною Тарасваті виникло… ну, скажемо так, певне напруження.

— В експедиціях таке трапляється, — знизала плечима баронеса. — Я, командоре, більшу частину свого життя провела в експедиціях і бачила різні конфліктні ситуації. До бійок доходило, до травм. Ніяка психопрофілактика не допомагала. Такі речі є неминучими.

— Мені здається, леді, що це не просто «конфлікт замкненого простору». Ви з Мулан зачепили щось межово важливе для Преподобної. Ви зачепили релігію Піфії.

— На нараді ми обговорювали наукові гіпотези. Це була суто наукова дискусія, спільний пошук об’єктивної істини. Я, командоре, не навчена під час наукових дискусій враховувати чиїсь релігійні догми. А з Мулан вони нехай самі розбираються. Вона ж, як-не-як, піфійка.

— Зрозумійте й мене, баронесо. Я командир корабля. Я відповідаю за ситуацію на борту. Фактично ви з Тарасваті найавторитетніші офіцери після мене, і саме від вашої взаємодії багато що залежить. Особливо у кризових обставинах. Я б настійливо просив вас порозумітись із Преподобною.

— Я врахую ваше прохання. Проте не зовсім розумію, командоре, що ви маєте на увазі, коли кажете «найавторитетніші офіцери». Існує рейсовий посадовий табель, затверджений командувачем Першим флотом адміралом Олівейрою, а також вами, капітан-командоре. Згідно з табелем я займаю лише четверту командну позицію після вас, командира бойової частини і першого пілота. Імені шановної Тарасваті я взагалі у табелі не бачила. Може, я щось плутаю?

— Ні, цілком вірно. Але й ви мене зрозуміли. Я не збираюсь розтлумачувати вам прописні істини, підполковник-досліднице Вей.

— Щось іще, капітан-командоре Зоран?

— Так. Що ви думаєте з приводу відсутності наказів?

— Я не дивуюсь цьому. З точки зору імператора ми виконали свою місію.

— Тоді нам мали б віддати наказ про повернення.

— Значить, щось цьому заважає.

— Й ви не здогадуєтесь, що саме?

— Ні.

— Добре, — командор підвівся. — Баронесо, я вас не затримую.

Залишивши кабінет командора, Ґвен Вей рушила до тієї частини лабораторного модуля, де група Вольска опрацьовувала інформацію з магонійських флешок. Баронеса зупинила ліфт на першому рівні й побачила Мулан, яка, здалося Вей, на когось чекала. Побачивши баронесу, піфійка підійшла до неї.

— Я маю вам дещо розповісти, — звернулась Знаюча до керівника дослідницької частини «Айн-Софа».

— Слухаю вас, Мулан.

— Тоді, на нараді, мені здалось, що ви зрозуміли те, про що я хотіла попередити.

— Маєте на увазі вашу «харчову гіпотезу»?

— Не лише її.

— Ходімо зі мною, розповісте детальніше, — Вей уже простягнула руку, щоб відкрити фільтраційну мембрану, але піфійка зупинила її:

— Давайте віч-на-віч.

— Давайте, — погодилась Вей. — На другому рівні є одне зручне місце.

Удвох вони піднялись на другий рівень і усамітнились у порожній пультовій транспортного інкубатора. Його на всяк випадок розконсервували перед висадкою на Тифоні, але жодного живого трофея група Вей звідти не привезла. З огляду на те, що лінкор могли спрямувати до гнізда ґиргів, вирішено було залишити інкубатор у стадії проміжної готовності.

— Ви знаєте, чому я потрапила до експедиції? — запитала в баронеси Мулан.

— Ні.

— На Магонії я, окрім тафономії древніх світів[44], займалась порівняльною палеоархетипикою.

— Спецкурс з ксенотафономії мені викладали в університеті. А от про «порівняльну палеоархетипику» вперше чую.

— Цю наукову дисципліну впровадили в університетах Магонії лише наприкінці минулого століття. Порівняльна палеоархетипика вивчає джерела формування планетарних біосфер та міжзоряні шляхи міграції біологічних матеріалів. Ви ж знаєте, що на переважній більшості планет життя не тубільне, а занесене з космосу.

— Не всі ксенобіологи із цим погоджуються.

— Ну ви ж не будете заперечувати, що, скажімо, всі планетні біосфери Сектору Кастора мають єдине протозойне джерело[45].

— Це вірогідно.

— Це не «вірогідно», баронесо, це факт. Ксеноморфи, що мешкають на Кідронії, Нолі й Бальсані, мають спільних предків. У них практично однаковий механізм спадковості та виразна спорідненість целомічної будови[46].

— Так, більшість сучасних учених підтримують припущення про «спільного бальсанійського предка», — погодилась Вей. — Але походження від єдиного протозойного джерела життя на Землі, Аврелії і Сельві перебуває під великим сумнівом. Більшість ксенобіологів категорично відкидає цю гіпотезу. Ви, Мулан, мали б знати про останні публікації дослідників з Арпікранського та Альфійського університетів. Земні вчені також солідарні з їхніми висновками.

— Я знаю, — кивнула Мулан, — але я мала на увазі не старі кисневі планети. Не Землю і не Сельву. Я кажу про інше. У магонійських літописах немає жодної згадки про колонізацію інших планет. Древні магонійці мали зорельоти не гірші від наших, але колоній вони не засновували. Вони взагалі не проводили на інших планетах жодної діяльності, якщо не рахувати побудови на Землі того інкубатора, в якому виростили наших із вами прабатьків.

— Так, мені відомий факт відсутності магонійської Периферії, а також те, що у Знаючих є власне пояснення цього факту.

— Досить непереконливе пояснення. У нас вчать, що древні магонійці перебували у такій досконалій та благодатній рівновазі із Сущим, що просто не потребували розселення іншими світами. Ви ж знаєте, баронесо, що Святі Матері були проти і нашої колонізації. Коли Імперією правив Сіроокий[47], колонізацію було повністю припинено. Святі Матері виправдовували таку політику Сіроокого прикладом наших досконалих предків — магонійців.

— Чергова піфійська догма, — знизала плечима Вей.

— Але факт є фактом: магонійці відмовились колонізувати інші планети.

— І ви знаєте, чому?

— У мене є припущення.

— …?

— Весь Пізній період[48] вони готувались до переселення в іншу частину Галактики. І я не впевнена, що для цього їм потрібні були зорельоти.

— А що саме їх не влаштовувало в цій частині Галактики?

— Характеристики планетних біосфер. Якась невідома давня раса створила на більшості планет нашого сектору Галактики однотипні біосфери.

— Однотипні? От із цим вашим твердженням, Мулан, я не можу погодитись…

— Послухайте мене, баронесо. Група дослідників, у якій я працювала, дослідила палеоісторію тридцяти двох молодих некисневих планет нашого сектору, на яких присутня розвинута біосфера. Ми виявили, що майже всі їхні біосфери нагадують такі собі «занедбані довгобуди». Давня раса засіяла всі ці світи практично однотипними протозойними спорами. Потім вона спрямовувала еволюцію на цих планетах таким чином, що флора і фауна поступово змінювала атмосфери і ґрунти засіяних