Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Оголошено вбивство 📚 - Українською

Читати книгу - "Оголошено вбивство"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Оголошено вбивство" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 69
Перейти на сторінку:
міс Блеклок, щоб напудрити там своє брудне личко, хіба не так?

— Гінч, невже ти думаєш, це вона?..

— Я ще не знаю. Це було б надто очевидно. Не думаю, що якби тобі треба було підкинути кілька отруйних пігулок, ти захотіла б, щоб тебе бачили в чужій спальні. Адже були й інші можливості — й то чимало.

— Чоловіки не ходили нагору.

— Існують сходи чорного ходу. Зрештою, коли чоловік виходить із кімнати, ти не виходиш за ним, щоб перевірити, чи він справді йде туди, куди сказав. Це було б нечемно! Хай там як, а ти не сперечайся зі мною, Мерґатройд. Я хочу повернутися до першого замаху на Леті Блеклок. Щоб почати, упорядкуй факти у своїй голові, бо далі все залежатиме від тебе..

Міс Мерґатройд здавалася стривоженою.

— О, люба Гінч, ти ж знаєш, яка каша у мене в голові!

— Справа не у твоїх мізках або в тій сірій каші, що замінює тобі мізки. Справа у твоїх очах. Ідеться про те, що ти бачила.

— Але ж я нічого не бачила.

— Проблема з тобою, Мерґатройд, як я вже тобі сказала, полягає в тому, що ти не хочеш спробувати. Ну ж бо, напруж увагу. Ось що сталося. Незалежно від того, хто зазіхав на життя Леті Блеклок, він був у вітальні того вечора. Він (я кажу він, бо так легше, проте я не бачу причини, чому це мав бути чоловік, а не жінка, якщо, звісно, обминати увагою той факт, що всі чоловіки — брудні собаки), так-от, він попередньо змастив ті другі двері, які ведуть до вітальні і начебто були забиті цвяхами чи щось таке. Не запитуй мене, коли він їх змастив, бо це тільки заплутує справу. Фактично в будь-який час я можу увійти в будь-який дім у Чипінґ-Клеґорні й робити там усе, що мені заманеться, протягом півгодини. Для цього треба лише з'ясувати, коли туди приходять поденні робітниці і коли господарі йдуть із дому, куди вони йдуть і як довго вони там затримаються. У такому з'ясуванні немає нічого складного. А тепер міркуймо далі. Він змастив ці другі двері. Тепер їх можна було відчинити беззвучно. Ось за якою схемою все відбувалося: світло гасне, двері А (головні двері) розчиняються навстіж. Вимахування ліхтарем, ілюзія пограбування. Тим часом, поки ми всі отетеріли, Ікс (це найкращий термін для того персонажа) спокійно прослизає крізь двері В у темний хол, заходить за спину того швейцарського ідіота, двічі стріляє в Леті Блеклок, а потім стріляє у швейцарця. Кидає револьвер і, поки ледачі мислителі на зразок тебе анітрохи не сумніваються в тому, що стріляв швейцарець, знову прослизає назад до вітальні на той час, коли комусь знову вдається увімкнути світло. Ти все зрозуміла?

— Так… так… але хто то був?

— Якщо ти цього не знаєш, Мерґатройд, то й ніхто не знає.

— Я? — стривожено защебетала міс Мерґатройд. — Але ж я анічогісінько не знаю. Я справді анічогісінько не знаю, Гінч!

— Застосуй те сміття, яке ти називаєш своїм мозком. Почни з того, де був кожен, коли погасло світло.

— Я не знаю.

— Ні, ти знаєш. Ти мене дратуєш, Мерґатройд. Ти знаєш, де була сама, чи не знаєш? Ти була за дверима.

— Так, так… я була. Вони вдарили мені в мозоль, коли відчинилися.

— Чому ти не підеш до доброго педикюрника замість клопотатися над своїм мозолем? Ти скоро здобудеш собі зараження крові. Отже, ти знаєш — ти була за дверима. Я стояла біля камінної полиці, висолопивши язика від спраги. Леті Блеклок — біля столу, що під аркою, простягши руку, щоб узяти портсигар. Патрик Симонс пройшов під аркою до меншої вітальні, де господиня дому виставила трунки. Ти згодна?

— Так, так, я все це пам'ятаю.

— Добре, тоді пригадай також, що хтось пішов за Патриком у ту кімнату чи тільки зрушив із місця, щоб піти за ним. Хтось із чоловіків. Лихо тільки в тому, що я не пам'ятаю, чи то був полковник Істербрук, чи Едмунд Светенгем. А ти пам'ятаєш?

— Ні.

— Ти не пам'ятаєш! Але була ще одна людина, яка вийшла до меншої вітальні, — Філіпа Геймс Я це дуже чітко пам'ятаю тому, що пам'ятаю, як звернула увагу на те, яка в неї гарна і рівна спина, і я тоді сказала собі: «Ця дівчина здавалася б дуже гарною на коні». Я дивилася на неї й думала саме про це. Вона пройшла до камінної полиці в іншій кімнаті. Я не знаю, що їй там було треба, бо саме в ту мить світло погасло.

Отже, таким тоді було розташування людей. У дальній вітальні перебувають Патрик Симонс, Філіпа Геймс і або полковник Істербрук, або Едмунд Светенгем — ми не знаємо, хто з них двох. А зараз, Мерґатройд, будь уважною. Найімовірніше, це зробив один із тих трьох. Якщо котрийсь із присутніх у вітальні захотів вийти в ті далекі двері, він би, природно, доклав усіх зусиль, щоб бути у зручному місці, коли погасне світло. Тому, згідно з моїм припущенням, за всією ймовірністю, то був один із тих трьох. І в цьому випадку, Мерґатройд, ти нічим не зможеш допомогти!

Міс Мерґатройд радісно всміхнулася.

— З другого боку, — провадила Гінчкліф, — існує можливість, що то був не один із тих трьох. І ось тут твоя роль стає вирішальною, Мерґатройд!

— Але звідки я можу знати нехай там що?

— Бо, як я сказала раніше, якщо не знаєш ти, то й ніхто не знає.

— Але я справді не знаю! Я нічого не могла бачити!

— Ой ні, ти могла! Ти єдина людина, яка могла бачити. Бо ти стояла за дверима. Ти могла дивитися на ліхтар, бо двері були між тобою й ним. Ти була обернута обличчям в інший бік, у той самий, куди вказував ліхтар. Решта людей були засліплені. Але ти не була засліплена.

— Ні, ні, мабуть, не була, але я нічого не бачила, пучок світла від ліхтаря ковзав у всі боки, туди й сюди…

— І що він тобі показував? Він зупинявся на обличчях, чи не так? І на столах? І на стільцях?

— Так… так… він зупинявся… Міс Баннер із широко роззявленим ротом, очі в неї вибалушені й моргають…

— Ось це нам і треба! — Іїнчкліф зітхнула з полегкістю. — Труднощі полягають у тому, щоб скористатися з твоєї сірої речовини. Розповідай далі!

— Але я нічого більше не бачила, справді, не бачила.

— Ти хочеш сказати, ти бачила порожню кімнату? Ніхто ніде не стояв? Ніхто ніде не

1 ... 51 52 53 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оголошено вбивство», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оголошено вбивство"