Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Квіти для Елджернона 📚 - Українською

Читати книгу - "Квіти для Елджернона"

557
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Квіти для Елджернона" автора Деніел Кіз. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 78
Перейти на сторінку:
class="p1">— Не говори так, — сказала вона, затремтівши. — Ці розмови про стеження нереальні. Ти збудував усе це у власному мозку.

— Не можу позбутися відчуття, що я — це не я. Я захопив його місце й викинув його геть, як вони викинули мене з пекарні. Я хочу сказати, що Чарлі Гордон існує в минулому, а минуле — реальне. Ти не можеш спорудити нову будівлю на тому місці, де стоїть колишня, якщо не зруйнуєш колишню, а колишнього Чарлі зруйнувати не можна. Він існує. Усе, що я хотів зробити, це довести, що Чарлі існував як особа в минулому, він існує тепер. У мені й навколо мене. Він проник між усіма нами. Я думав, мій розум створив бар’єр — моя помпезна, дурна гордість, відчуття, що ми не маємо нічого спільного, бо я йшов за тобою. Ти вклала цю ідею мені в голову. Але справа не в цьому. Справа в Чарлі, малому хлопцеві, який боїться жінок через матір, яка так його налаштувала. Ти хіба не бачиш? Усі ці місяці, протягом яких я зростав інтелектуально, я писав емоційно, як малий Чарлі. І щоразу, коли я наближався до тебе або мав намір покохатися з тобою, у мене виникало коротке замикання.

Я був збуджений, і мій голос бив по ній, аж поки вона почала тремтіти. Її обличчя почервоніло.

— Чарлі, — прошепотіла вона, — чи можу я щось зробити? Чи можу допомогти?

— Я думаю, що змінився протягом цих тижнів, поки був відсутній у лабораторії, — сказав я. — Спочатку я не знав, як мені це зробити, але сьогодні ввечері, поки я блукав по місту, це прийшло до мене. Я вчинив дурницю, намагаючись розв’язати свою проблему сам-один. Та що глибше я поринав у плутанку снів і спогадів, то більше усвідомлював, що емоційні проблеми не розв’язуються так, як інтелектуальні. Ось що я відкрив про себе учора ввечері. Я сказав собі, що блукаю, як пропаща душа, а тоді побачив, що пропав справді. У якийсь спосіб я відокремився емоційно від усіх і всього. І що я насправді шукав на темних вулицях — в останньому клятому місці, де я міг щось знайти, — була дорога до того, щоб знову стати частиною людей емоційно, водночас зберігши свою свободу в інтелектуальному плані. Я мусив порозумнішати. Для мене це означає все…

Я говорив і говорив, випльовуючи із себе кожен сумнів і страх, які проривалися на поверхню. Вона була моїм екраном і сиділа переді мною, наче загіпнотизована. Я відчував, як нагріваюся, тремчу, наче в лихоманці, аж поки мені здалося, що моє тіло охопило полум’я. Я випалював із себе інфекцію в присутності людини, до якої був небайдужий, і в цьому була вся різниця.

Але це було занадто для неї. Те, що було тремтінням, пролилося слізьми. Мій погляд упав на картину, яка висіла над кушеткою, — на зіщулену рожевощоку дівчину — і я запитав себе, що відчуває тепер Аліса. Я знав, що вона віддалася б мені, і я жадав її, проте як бути з Чарлі?

Чарлі міг не втрутитися, якби я захотів покохатися з Фей. Він, либонь, стояв би в дверях і дивився. Але в ту мить, коли я наближався до Аліси, він панікував. Чому він не хотів дозволити мені кохати Алісу?

Вона сиділа на кушетці, дивлячись на мене й чекаючи, щó я робитиму. Але що я міг зробити? Я хотів би взяти її у свої обійми й…

Коли я почав про це думати, надійшло застереження.

— Із тобою все гаразд, Чарлі? Ти такий блідий.

Я сів на кушетку поруч із нею.

— Лише трохи паморочиться голова. Це минеться.

Але я знав, буде ще гірше, як тільки Чарлі відчує небезпеку, що я стану кохатися з нею.

І тоді мені спала одна думка. Вона здалася мені спочатку бридкою, але несподівано я усвідомив, що це єдиний спосіб перехитрувати його. Якщо з якоїсь причини Чарлі боявся Аліси, а не Фей, тоді я вимкну світло й прикинуся, що кохаюся з Фей. Він ніколи не знатиме, що я його обманув.

Я збирався вчинити неправильно, гидко, але, якщо це спрацює, Чарлі втратить контроль над моїми емоціями. Я знатиму, що кохався з Алісою, і що то був єдиний спосіб.

— Зі мною зараз усе гаразд. Посидьмо трохи в темряві, — сказав я, вимкнувши світло й намагаючись опанувати себе.

Це буде нелегко. Я мушу переконати себе, побачити в уяві Фей, загіпнотизувати себе й переконати, що жінка, яка сидить поруч мене, — це Фей. І якщо він навіть відокремиться від мене, щоб спостерігати за мною з-поза меж мого тіла, у нього нічого не вийде, бо в кімнаті темно.

Я зачекав якогось знаку, що його опанувала підозра, — застережних симптомів паніки. Але нічого не помітив. Я почув себе спокійним і жвавим. Обняв її однією рукою.

— Чарлі, я…

— Замовкни! — різко кинув я, й вона відсахнулася від мене. — Будь ласка, — сказав я тоном вибачення, — не кажи нічого. Лише дозволь мені спокійно тримати тебе в темряві.

Я притягнув її до себе, а потім у темряві, під своїми заплющеними повіками, я уявив собі Фей — з її довгим русявим волоссям і білою шкірою. Я уявив собі Фей такою, якою бачив її востаннє біля себе. Я цілував Фей у волосся, в горло й нарешті прикипів до її уст. Я відчував, як руки Фей погладжують м’язи на моїй спині, мої плечі, й у мені виникла напруга, яка ще ніколи не виникала в мені у присутності жінки. Я пестив її спочатку повільно, а далі з щораз більш нетерплячим збудженням.

Волосся на моїй шиї стало поколювати мене. Хтось іще був у кімнаті і вдивлявся крізь темряву, намагаючись побачити нас. І я гарячково став повторювати для себе ім’я. Фей! Фей! ФЕЙ! я уявив собі її обличчя чітко і ясно, й тепер ніщо не могло розділити нас. Та коли вона пригорнулася ближче до мене, я скрикнув і відштовхнув її.

— Чарлі!

Я не міг бачити обличчя Аліси, але відчув її шок, коли вона судомно хапнула ротом повітря.

— Ні, Алісо! Я не можу. Ти не зрозумієш.

Я стрибнув із кушетки й увімкнув світло. Я майже сподівався побачити, як він тут стоїть. Але, звичайно ж, нікого не побачив. Ми були самі. Усе це відбувалося в моїй свідомості. Аліса лежала з розкритою

1 ... 51 52 53 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Квіти для Елджернона», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Квіти для Елджернона"