Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Понеділок починається в суботу 📚 - Українською

Читати книгу - "Понеділок починається в суботу"

387
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Понеділок починається в суботу" автора Аркадій Натанович Стругацький. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 59
Перейти на сторінку:
одному ввижається?

— Взагалі-то це можна було би перевірити, — замислено сказав Вітько. — Якщо Сашко… той… цей…

— Ну-ну, — сказав я. — Ви мені це припиніть. Інших способів немає, чи що? Натисніть на око. Або дайте диктофон сторонній людині. Нехай прослухає і скаже, є там запис, чи немає.

Магістри жалісливо усміхнулись.

— Гарний ти програміст, Сашко, — сказав Едик.

— Салака, — сказав Корнєєв. — Личинка.

— Так, Сашенько, — зітхнув Роман. — Ти навіть уявити собі не можеш, я бачу, що таке справжня, вичерпна, ретельно наведена галюцинація.

На обличчях магістрів з’явився мрійливий вираз — вочевидь, їх осяйнули солодкі спогади.

Я дивився на них із заздрістю. Вони усміхались. Вони мружились. Вони підморгували комусь. Потім Едик раптом сказав:

— Цілу зиму в неї цвіли орхідеї. У них був найкращий аромат, який я тільки міг вигадати…

Вітько очуняв.

— Берклеанці, — сказав він. — Соліпсисти невмивані. «Яке страшне моє уявлення!»

— Так, — сказав Роман. — Галюцинації — це не предмет для обговорення. Надто простодушно. Ми не діти та не бабці. Не хочу бути агностиком. Яка там у тебе була ідея, Клику?

— У мене?.. Ах так, була. Теж, загалом, примітив. Матрикати.

— Гм, — сказав Роман із сумнівом.

— А як це? — запитав я.

Едик неохоче пояснив, що крім відомих мені дублів існують ще матрикати — точні, абсолютні копії предметів чи істот. На відміну від дублів матрикат співпадає з оригіналом з точністю до атомної структури. Розрізнити їх звичайними методами неможливо. Потрібні спеціальні установки, і взагалі це дуже складна і трудомістка робота. Свого часу Бальзамо отримав магістраакадеміка за доведення матрикатної природи Філіпа Бурбона, відомого в народі під прізвиськом «Залізна Маска». Цей матрикат Людовика Чотирнадцятого був створений у таємних лабораторіях єзуїтів із метою захопити французький престол. У наш час матрикати виготовляють методом біостереографії а-ля Рішар Сегюр.

Я не знав тоді, хто такий Рішар Сегюр, але я відразу сказав, що ідею про матрикати може пояснити тільки надзвичайна схожість папуг. І все. Наприклад, так і залишається незбагненним факт зникнення учорашнього дохлого папуги.

— Так, це правда, — сказав Едик. — Я й не наполягаю. Тим паче, що Янус не має ніякого стосунку до біостереографії.

— Отож, — сказав я сміливіше. — Тоді вже краще припустити подорож до описуваного майбутнього. Знаєте? Як Луї Сідловий.

— Ну? — сказав Корнєєв без особливого зацікавлення.

— Просто Янус літає в який-небудь фантастичний роман, забирає звідти папугу і привозить сюди. Папуга здихає, він знову летить на ту ж саму сторінку і знову… Тоді зрозуміло, чому папуги схожі. Це один і той самий папуга, і зрозуміло, чому в нього такий науково-фантастичний лексикон. І взагалі, — продовжував я, відчуваючи, що все виходить не так уже й примітивно, — можна навіть спробувати пояснити, чому Янус весь час ставить запитання: він щоразу боїться, що повернувся не у потрібний день… По-моєму, я все чудово пояснив, та?

— А що, є такий фантастичний роман? — зацікавився Едик. — З папугою?..

— Не знаю, — сказав я чесно. — Але в них там у зорельотах усякі тварини бувають. І коти, і мавпи, і діти… Знову ж, на Заході є багато фантастики, все не перечитаєш…

— Ну… по-перше, папуга із західної фантастики навряд чи буде говорити російською, — сказав Роман. — А головне, зовсім незрозуміло, яким чином ці космічні папуги — нехай навіть із радянської фантастики — можуть знати Корнєєва, Привалова та Ойру-Ойру…

— Я вже не кажу про те, — ліниво сказав Вітько, — що перекидати матеріальне тіло до ідеального світу — це одне, а ідеальне тіло до матеріального світу — це вже інше. Сумніваюсь я, щоб знайшовся письменник, який створив образ папуги, придатний для самостійного існування в реальному світі.

Я згадав напівпрозорих винахідників і не міг знайти слів, аби заперечити.

— Втім, — прихильно продовжував Вітько, — наш Сашенція подає певні надії. В його ідеї відчувається якийсь благородний безум.

— Не став би ІІнус спалювати ідеального папугу, — переконано сказав Едик. — Бо ж ідеальний папуга навіть протухнути не може.

— А чому? — сказав раптом Роман. — Чому ми такі непослідовні? Чому Сідловий? З якої ласки ІІнус повторюватиме Л. Сідлового? Янус має тему. ІІнус має свою проблематику. ІІнус займається паралельними просторами. Давайте виходити з цього!

— Давайте, — сказав я.

— Ти думаєш, що ІІнусові вдалося зв’язатися з яким-небудь паралельним простором? — запитав Едик.

— Зв’язок він налагодив уже давно. Чому не припустити, що він пішов далі? Чому не припустити, що він налагоджує перекидання матеріальних тіл? Едик правий, це матрикати, це й повинні бути матрикати, бо необхідна гарантія повної ідентичності предмета, який перекидається. Режим перекидання вони підбирають, виходячи з експерименту. Перші два перекидання були невдалі: папуги дохнули. Сьогодні експеримент, здається, вдався…

— Чому вони говорять російською? — запитав Едик. — І чому, все-таки, у папуг такий лексикон?

— Значить, і там є Росія, — сказав Роман. — Але там уже добувають рубідій у кратері Річі.

— Суцільні натяжки, — сказав Вітько. — Чому саме папуги? Чому не собаки і не морські свинки? Чому не просто магнітофони, зрештою? І знову ж, звідкіля ці папуги знають, що Ойра-Ойра старий, а Корнєєв — чудовий працівник?

— Грубий, — підказав я.

— Грубий, але чудовий. І куди все-таки подівся дохлий папуга?

— От що, — сказав Едик. — Так не можна. Ми працюємо, як дилетанти. Як автори любительських листів: «Дорогі вчені! У мене котрий рік із пивниці долинає підземний стукіт. Поясніть, будь ласка, як це відбувається». Система потрібна. Де в тебе папір, Вітько? Зараз ми все розпишемо…

І ми розписали все гарним Едиковим почерком.

По-перше, ми ухвалили постулат: усе, що відбувається, не є галюцинацією, інакше було би просто нецікаво. Потім ми сформулювали запитання, на які досліджувана гіпотеза мала дати відповідь. Ці запитання ми розділили на дві групи: група «Папуга» і група «Янус». Група «Янус» була введена на вимогу Романа і Едика, які заявили, що всім нутром відчувають зв’язок між дивацтвами Януса і дивацтвами папуг. Вони не змогли відповісти на запитання Корнєєва, який саме фізичний зміст понять «нутро» і «відчувати», але підкреслили, що Янус сам собою є прецікавим об’єктом для дослідження, і що яблучко від яблуні далеко не падає. Оскільки я своєї думки не мав, виявилось, що вони в більшості, і остаточний список запитань виглядав саме так.

Чому папуги за номером один, два і три, спостережені відповідно десятого, одинадцятого та дванадцятого, схожі один на одного до такої міри, що були прийняті нами спершу за одного й того ж самого?

Чому Янус спалив першого папугу, а також, вірогідно, й того, який був перед першим (нульового), і від якого залишилося тільки перо?

Куди поділося перо?

Куди подівся другий (здохлий) папуга?

Як пояснити дивний лексикон другого

1 ... 51 52 53 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Понеділок починається в суботу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Понеділок починається в суботу"