Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Білі зуби 📚 - Українською

Читати книгу - "Білі зуби"

281
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Білі зуби" автора Зеді Сміт. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 174
Перейти на сторінку:
class="book">Міллат вишкірився:

— Та без проблем, міс.


Поки дітлахи стояли в черзі, щоб обміняти двадцять пенсів на два сухих коржики і чашку несмачного соку, Самад пішов за повітряною Поппі Барт-Джонс, наче хижак, — до кімнати музики, малесенької, без вікон, схожої на пастку, повної інструментів і нот, і аромату, який Самад пов’язував з нею, але тепер бачив, що це запах старої шкіри скрипкових футлярів і струн.

— Це, — запитав Самад, вказуючи на стіл під горою паперів, — ваше робоче місце?

Поппі почервоніла:

— Крихітне, так? Музичний бюджет урізають кожного року, аж цього року не стало чого урізати. Вже дійшло до того, що вони запихають столи у комори і називають це кабінетами. Якби не Джі Ел Сі, не було б навіть столів.

— Кімнатка справді крихітна, — сказав Самад, відчайдушно оглядаючи кабінет у пошуках місця, з якого він не міг би торкнутися її рукою. — Можна навіть сказати, клаустрофобна.

— Я знаю, що вона жахлива, — але ви сідайте, будь ласка.

Самад пошукав очима крісло, яке вона, певно, мала на увазі.

— А, Господи! Пробачте. Воно тут, — однією рукою вона змела папери, книжки і сміття на підлогу, вивільняючи підозрілий стілець. — Я його сама зробила, але він надійний, сідайте.

— Ви ще й тесля? — поцікавився Самад, знову шукаючи нового виправдання для гріха. — Майстер та музикант в одній особі?

— Ні, ні, ні — я відвідала кілька уроків на вечірніх курсах — нічого такого. Я зробила спершу стільчик для ніг, але він зламався. Зовсім ні. Знаєте, я навіть не знаю жодного теслі!

— Завжди можна згадати Ісуса!

— Але сказати «я ж не Ісус» якось не звучить. Звичайно, я не Ісус, але це вже з інших причин.

Самад сів на свій хиткий стільчик, коли вона сідала за стіл.

— Маєте на увазі, що ви нехороша людина?

Самад бачив, як ненавмисна урочистість питання схвилювала її; вона поправила гривку, покрутила перламутровий ґудзик на блузі, ледь усміхнулася.

— Хотілося б думати, що не так усе погано.

— І вам достатньо просто так думати?

— Ну… я…

— О, міс Барт-Джонс, вибачте мені…. — почав Самад. — Я жартома.

— Ну… скажімо, я не містер Чіппендейл, та й по всьому.

— Звісно, — сказав Самад, думаючи, що її ноги набагато кращі, ніж трон королеви Анни. — По всьому.

— То про що ми?

Самад трохи перехилився через стіл, щоб зазирнути їй у вічі:

— А ми про щось говорили, міс Барт-Джонс?

(Він покладався на свої очі; колись люди казали про Самада Мія — хлопчика з Делі, що він мав очі, за які не шкода вмерти.)

— Я шукала… шукала… я шукала свої ноти. Де вони?

Вона почала розкопувати завали на своєму столі, і Самад відкинувся на стільчик знову, відчуваючи певне задоволення від того, що — він же не помилявся? — її пальці злегка тремтіли. То що — мить прийшла? Йому було п’ятдесят сім — добрий десяток років, відколи востаннє була така мить, — і він не був певен, що тепер зможе розпізнати її. «Ти, стариганю, — сказав він собі, поки витирав обличчя хусточкою, — ти, старий дурню. Забирайся негайно, поки твій гріх не затопив тебе (а він уже пітнів, наче свиня), забирайся, поки ще не пізно». Хіба можливо? Хіба можливо, щоб цей цілий місяць — місяць, коли він вичавлював і розхлюпував, молився і благав, чинив і думав, думав завжди про неї, ніби вона думала про нього?

— О! поки я шукаю… Я згадала, що хотіла вас дещо запитати.

«Слухаю!» — сказав антропоморфний голос у Самадовому правому яєчку. Що б ти не запитала, відповідь «так-так-так». Так, ми кохатимемося на цьому самому столі, так, ми палатимемо від бажання, і так, міс Барт-Джонс, так, відповідь неодмінно, незмінно буде ТАК. Але якось, з того раціонального світу, де розгорталася їхня розмова, чотирма дюймами вище від його мошонки, прозвучала відповідь:

— Середа.

Поппі розсміялася:

— Та ні, я не мала на увазі, який сьогодні день, я ще не така неуважна. Я мала на увазі, який це день? Тобто — для мусульман. Просто я бачила Маджіда у якомусь спеціальному костюмі, а коли запитала його, навіщо це, він промовчав. Я дуже перелякалася — може, я образила його чимось?

Самад спохмурнів. Дивно, коли тобі нагадують про дітей у той час, коли ти думаєш про форму і твердість соска, що так чітко промальовується крізь бюстгальтер і блузу.

— Маджід? О, прошу вас, не беріть у голову. Ви не могли його образити.

— А, отже, я мала рацію, — переможно сказала Поппі. — Це було щось на кшталт, ну, я не знаю, вокального посту?

— Еее… так, так, — додав Самад, не бажаючи вдаватися до подробиць сімейної дилеми. — Це символ з Корану… означає, що день розплати застане нас неготовими. Безголосими, розумієте? Тож, и-и-и, тож найстарший син у сім’ї вбирається в чорне і, гм, замовкає на… деякий час… це як очищення.

Господи милостивий.

Розумію. Це просто дивовижно. А Маджід старший?

— На дві хвилини.

Поппі посміхнулася:

— Ну, майже немає різниці.

— Дві хвилини, — повторив Самад терпляче, бо Поппі зовсім не знала, як насправді важили такі

1 ... 51 52 53 ... 174
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Білі зуби», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Білі зуби"