Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки 📚 - Українською

Читати книгу - "Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки" автора В'ячеслав Васильченко. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 133
Перейти на сторінку:
ноги Богдан.

Денисенко — теж.

— Дякую за приємну розмову, — Лисиця виконав свою партію в церемоніалі прощання. Слова стандартні, але від них відчув задоволення. Рідкісна річ. — Ви справляєте враження світлої людини.

— То все одежа. Вона вводить в оману.

— До того ж, із почуттям гумору, — підморгнув Лисиця.

Відповіли відкритою посмішкою.

За кілька хвилин Богдан уже торохтів у метро. Мандрівка підземкою мала низку переваг, серед яких виділялися дві: без проблем дістаєшся потрібного місця й без перешкод міркуєш. Це важило багато. Убивав двох зайців. Ні, не так жорстоко. Просто — ловив. І часто виходило. Та й нову статтю готувати потрібно.

«Отже, Дмитро Довгань навідувався до Києва. З'явився саме тоді, коли вбито нову батькову дружину. — Інформацію вписував до системи. — Інкогніто. Чому? Прилітав, щоб убити Ольгу? Але ж перетин кордону, причому двічі, непоміченим для слідства навряд чи залишиться. Невже цього не розумів? Міг пограти в таємничих котка й мишку з матусею. Але не з прикордонною службою. Та роботу знає добре… Водночас Дмитрове інкогніто для стороннього ока має вигляд приховування від матері рандеву з коханою. Але цієї коханої ніхто не бачив (треба запитати про неї Надію). Хоча якщо навіть і бачили, то немає стопроцентної гарантії, що Дмитро їздив до неї. Та, власне, найняти якусь красуню (або й ні), щоб демонструвати як свою подругу, коштує недорого. Ще плюс стільки ж, щоб вона гарантувала алібі. Хлопець добре розуміє, що першими до кола підозрюваних потрапляють знайомі та близькі. Часто ж убивають на побутовому ґрунті. Кинуться перевіряти, де був пасерб Ольги Довгань, і вийде, що в Україні. За дивним збігом — саме в день (чи, скоріше, ніч) убивства. Ось тут і випливає наша красунечка. І свідчить, що „об'єкт“ усю ніч грів її гладенький бочок. Проста й геніальна комбінація. Якщо все так, спрацював холодний розум. А він у Дмитра є. І Олеся, й Денисенко про це говорили. Отже, Довгань-синочок підозрюється одним з перших. Додає аргументів „за“ його ненависть до Ольги. Плюс — обіцянка вбити. Хоча такий розумник, як цей Довгань, прекрасно знав, що подібні розмови користі приносять не більше нуля. Навіть менше. Водночас той його стан можна зрозуміти. Юнацько-підліткові емоції. Та й було те порівняно давно. Уже могли й забути…

Його ставлення до розлучниці закономірне: родинна ідилія розсипається, як замок з піску. Батько залишає дружину з сином і йде до іншої. З усіх поглядів це зрада. І така людина, як Дмитро, не пробачає. Образу носить із собою, чекаючи слушної нагоди, щоб помститися зазіханці на його щасливе дитинство. Та й майбутнє життя взагалі. Що ж, поки все логічно. Але чому вибрано саме такий спосіб? Дуже вже вишуканий. І — надзвичайно складний. Існує вагон простих і надійних. Найлегше — найняти вбивцю. А може, завівся новий тип кілера? Такий собі кілер-вовкулака. Оригінально. Натренував вовка. Возить його з собою і зацьковує жертв. Клопоту багато, але й почерк незвичний. Плюс — купа плутанини для слідства. Романтично. Хоча кілери часто залишають засіб убивства на місці. Проте вовка на галявині не знайдено. Ха-ха. Смішно якось усе це. І не сходиться. Ніякої логіки. Початок ланцюжка зі здоровим глуздом ще більш-менш дружить. Але далі…

А може, Дмитро найняв Свідерського? Чим не варіант? Актор-красунчик дарує радості інтиму. За купюри. Все зрівноважено: йому — гроші, жінкам — „палке кохання“… Проплачений плейбой закохує в себе Дмитрову мачуху, а потім… Біс! Усе йде добре, поки не впираєшся у вовка. Чому вовк?..

Цей клятий вовк — поки неподоланна перешкода. Він, мов незрушна брила, перекриває подальший шлях…

Чому вовк? Тому що на машині „вовча“ аерографія? Чи тому що дівоче прізвище Вовчанська? Чи тому що лісник і вервольф? А вдома — Енциклопедія вовків…

А якщо так: Довгань дізнається про колишнє кохання Ольги — Ведмедерю. І все обставляє вовчою атрибутикою. Тоді сюди логічно вписується й аерографія, і прізвище, а потім — і підмішується „актор-вовкулака“. Господи, це ж скільки клопоту! Та водночас усе це є. І вовк теж є. І його, вбивцю-сіроманця, нікуди не подінеш. Він тут, як більмо на оці: всерйоз і надовго. Якщо не лікувати, звісно. Але як же „вилікувати“ наше вбивство від цієї „вовчої хвороби“? Найефективніші ліки — знайти вбивцю. Та наявні факти поки нічого суттєвого не дають. Довгань-молодший — в Англії. Свідерський — зник. Залишаються Ведмедеря, Довгань-старший і Жорик».

Опинившись на поверхні, подзвонив Надії Довгань.

— Ви не можете дати контакти нової коханої вашого сина? — поцікавився, привітавшись.

— Нічого собі, — одразу спалахнула та, — ви все-таки риєте довкола нас? А видалися культурною, навіть інтелігентною, людиною. Хоча… Про що я? Журналіст і вихована людина. Хіба ж таке можливе? Заради сенсаційного, чи, швидше, смаженого, факту ви готові переступити через будь-що. Я ж вам, по-моєму, зрозумілою мовою сказала: у Дмитрика залізне алібі. Як і в мене. І відчепіться, будьте ласкаві, від нашої родини. А про ту вертихвістку я чути нічого не хочу. Для неї немає місця в нашому житті. Ні Дмитриковому, ні моєму. Годі. Облишмо ці розмови.

— Ваш син, схоже, думає інакше.

— Звідкіля ви це взяли? — притишила голос Надія.

— Є така інформація, — відповів Богдан. — 3 дівчиною Дмитро зустрічається. Таємно від вас.

— Цього не може бути, — голос жінки задрижав. — Мій хлопчик… Цього не може бути… Він завжди слухався й ніколи нічого не приховував.

— Виріс.

Довгань замовкла. Лисиця не підганяв. Черговий пункт стратегії.

1 ... 51 52 53 ... 133
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки"