Читати книгу - "Агатангел"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Приїзд містера Арнольда вдихнув у працівників редакції нові надії. Нам здавалося, що своїм авторитетом і своїми порадами він зможе зберегти інтелігентне обличчя нашої газети й одночасно придумає можливість заробляти гроші, не вдаючись до засобів різкого «пожовтіння». Але дійсність, як завжди, все спростувала (чи спростила?). Після першого знайомства з нашими співробітниками містер Арнольд визнав Степана Вовка найпрофесійнішою людиною в усій редакції.
– Він добре знає свою справу і все робив правильно, працюйте так і надалі. Газета повинна зберегти інтелігентний імідж, але при цьому збільшити кількість читачів, – сказав він мені після першого дня роботи.
Наступного дня в кімнаті, виділеній редакцією містерові Арнольду, на стінах висіло багато кольорових плакатів з написаним від руки текстом.
– Ось тут я написав недоліки вашої газети, – сказав голландський консультант і показав на стіну праворуч від мене. На трьох великих плакатах я прочитала:
– неякісні фотографії;
– задовгі статті;
– надто маленькі літери заголовків;
– надто складні карикатури;
– немає бренду;
– вузька цільова група і под.
На лівій стіні висіли плакати із зазначенням переваг нашої газети перед іншими виданнями, але їх було значно менше, ніж недоліків. І це наводило на досить сумне припущення про те, що навіть теперішній вигляд нашої газети, який всі ми досі вважали дуже «попсовим», усе ще надто інтелігентний і вузькоспрямований згідно із західними критеріями маркетингової політики. Тобто процес «пожовтішання» тільки починається.
Містер Арнольд попросив зібрати після обіду редакторів відділів та журналістів, яким хотів прочитати лекцію про маркетинг тексту. Для цього йому були потрібні ще 15 плакатів великого формату, на яких він збирався унаочнити свої думки.
– Hi, I’m mister Arnold from Holland, – з поважним виглядом привітався пан Гомосапієнс із аудиторією, що складалася з пана Незабудка, пана Айвазовські, пана Фіалка, пана Маргаритка, пана Штуркала і Олежика Трав’янистого. Сніжани Терпужко не було, вона поїхала на місце чергового злочину.
Після цієї фрази він зробив тривалу паузу, очевидно призначену для мого перекладу. Я мовчала, чекаючи продовження, хтось із присутніх тихенько пирснув.
– Do you not translate this? – запитав він мене.
– They understand it, – сказала я.
– Really? – запитав містер Арнольд, який вочевидь не чекав від українських журналістів аж такого високого рівня розвитку. – It’s great! – посміхнувся він широкою американською посмішкою і продовжив: – У кожної людини є дві півкулі головного мозку: права і ліва, – сказав він і знову зробив тривалу паузу.
Я переклала і теж зробила паузу.
– У кожної людини одна з півкуль розвинута сильніше за іншу: права розвинута сильніше за ліву, або навпаки, – із тим же поважним виглядом продовжував лектор.
Під час паузи пан Маргаритко не витримав:
– Або ліва розвинута сильніше за праву. Біда тільки тим, у кого обидві недорозвинуті. Ми довго марнуватимемо тут час?
– Що сказав цей пан? – поцікавився містер Арнольд.
– Nothing. Your spеech is very interesting, – відповів пан Маргаритко.
– O, he speaks English, it іs great, – зрадів містер Арнольд і продовжував: – Люди, у яких сильніше розвинута ліва півкуля, мають схильність до гуманітарних наук. Вони переважно стають інтелектуалами й віддають перевагу читанню довгих текстів, насичених інформацією. А люди, у яких сильніше розвинута права півкуля, мають більшу схильність до наук технічних, спорту, вони діяльніші і прагнуть сприймати інформацію в коротких текстах, бажано з ілюстраціями.
– А ще краще по телевізору і взагалі без текстів, – знову не витримав пан Маргаритко.
– Хай триндить, дайте чоловіку випиздиться, може, він і шо толком скаже, – заспокоїв присутніх пан Незабудко.
– Я дуже радий, що всі допомагають вам із перекладом, – доброзичливо посміхнувся містер Арнольд. – Мені б дуже хотілося знайти з вами спільну мову і вирішити ваші проблеми. Так от, переважну більшість ваших читачів становлять люди, у яких домінує ліва півкуля. Тому для того, щоб кількість читачів збільшити, до них повинні долучитися ті, у кого домінує півкуля права.
– Без психіатра нам не обійтися, – зауважив пан Фіалко.
– Так, так, саме із психологією все це і пов’язано, – містер Арнольд втішився, що його так добре розуміють.
– Для того, щоб цього досягнути, вам потрібно зрозуміти кілька простих речей:
по-перше, що газета – це продукт, і робиться він для продажу;
по-друге, виготовляючи цей продукт, орієнтуватися треба не на себе, а на читача, який цей продукт купує;
по-третє, реклама приносить гроші, тому ставитися до неї слід шанобливо й уважно.
– Вони там що, всі за одним підручником учаться і переклали цей підручник нашому Вовкові доступною для його півкуль мовою? – цього разу не витримав пан Маргаритко.
Але містер Арнольд реагував на скепсис нашого редакційного колективу доброзичливо і з ентузіазмом.
– Ось тут, подивіться, я виписав недоліки вашої газети. Достатньо їх подолати, і справи підуть значно краще.
З усіх недоліків нашої газети увагу редакційного колективу привернуло тільки слово «бренд». Цього ми ще не чули з вуст Степана Вовка.
– Потрібно придумати якийсь символ для вашої газети. Наприклад, тваринку, яка б асоціювалася у свідомості читачів тільки з вами. Як кролик символізує «Плейбой». Вашій газеті, мені здається, найбільше відповідає дельфін. Адже ваше видання – об’єктивне, виважене, політично коректне і не підтримує жодних радикальних політичних сил. Я правильно це розумію?
– Дуже правильно. А дельфін пасує до нашої поміркованості, як ідея Дерева Правди до назви Крива Липа, – пожартував пан Незабудко на модну тему. Останню акцію громадської непокори в нашому місті було проведено під деревом, на якому повісили плакати «Дерево української правди», а в народі називають не інакше, як Кривою Липою. «Те, що правда у нас – липа, ми знали давно, а що ця липа ще й крива, дуже тішить», – прокоментував акцію КРІС-2.
І справді, важко було уявити мирного дельфіна символом нашої радикальної, іронічної і гострої газети. Я спробувала пояснити це містерові Арнольдові.
– Саме цього я й боявся. Мені важко оцінити ринкову спрямованість змісту газети, бо я не знаю мови. Це повинні зробити ви самі. Але такі речі, як агресивність, суб’єктивність у ставленні до соціальних чи національних меншин, радикальність політичних поглядів, ви повинні собі заборонити. Якщо ви хочете, щоб вас читали всі, не ображайте нікого, будьте поміркованими і об’єктивними, представляйте різні
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Агатангел», після закриття браузера.