Читати книгу - "Очікування шторму"

— Одна мить… Дожену.

Повернувся. Зайшов у номер Каїрова. Той, одягаючи піджака, запитав:

— Що сталося?

— Салтиков передав термінове повідомлення з Ростова, — абсолютно тверезим голосом відповів Зураб і поклав на стіл зігнутий удвічі конверт. — Я пішов. Ми ждемо тебе внизу.

— Може, мені не обов'язково їхати з вами?

— Обов'язково. По-перше, ми все одно розбудили весь готель. По-друге, образяться мої друзі, а співають вони дивовижно…

Залишившись на самоті, Каїров одкрив конверт.

«Телефонограма з ДОНУГРО

Терміново

Каїрову

На додаток до наявних відомостей повідомляю, що з листів дружини осавула Кратова Валентина Єремійовича стало відоме її прізвище: Шатрова Вікторія Германівна. Уродженка міста Сєверокавказька. Рік народження 1898-й. Соціальне походження — з дворян. Можливе прізвище Дантиста Розумовський. У листі від 16 липня 1917 року є фраза: «Ввечері Філарет грав на роялі Шопена. Однак з нього такий же музикант, як з Розумовського дантист».

Вважаю доцільним з'ясувати, чи не проживає Шатрова або хто-небудь із її родичів у Сєверокавказьку. Перевірити громадян на прізвище Розумовський.

Про хід операції прошу повідомляти щодоби.

Боровицъкий».

Іще в конверті Каїров знайшов записку від Салтикова:

«Москва підтверджує відправлення телеграми в Радкіно 26 травня».

Каїров зачинив за собою двері номера. Сходами з третього поверху спускався Нахапетов. Побачивши Каїрова, підняв руку для привітання:

— Ви ще не спите, Мірзо Івановичу?

— Друзі не дозволяють.

— Гарні друзі. — Нахапетов зупинився, несподівано дивно подивився на Каїрова, блиснув фіксою.

— Мірзо Івановичу, я хотів порадитися з вами… В одній справі.

— Зараз? — здивувався Каїров.

— Ні-ні… Час терпить.

— Тоді давайте вдень.

— Ближче до вечора, — підказав Нахапетов.

— Можна до вечора, — погодився Каїров, згадавши, що на запит щодо особи Нахапетова Майкоп не дав жодної відповіді.

Тридцять вісім — сама по собі, звичайно, невелика цифра. Та якщо до неї додати слово «років», тоді, напевно, буде половина життя, а може, й більше. Це вже як пощастить!

Каїров вірив у своє везіння. Вірив спокійно, розсудливо, з гідністю сміливої, досвідченої людини, яка бачила на своєму віку всякого — й гарного, й поганого, — знала ціну ризику, впевненості, сміливості. В його біографії не було нічого виняткового. Швидше навпаки, вона була характерною для багатьох людей того покоління. 1899 рік — учень шевця в місті Баку, 1903 рік — юнга на шхуні «Вознесение», 1917 рік — більшовик-червоногвардієць, 1920 рік — служба в розвідвідділі 9-ї армії, 1921 рік — старший слідчий воєнного трибуналу Туркестанського фронту… Була й інша робота. В Донугро він приїхав після спеціальних юридичних курсів.

На курсах лекції читали серйозні фахівці, приїжджали керівники кабінетів судової експертизи з Харкова, Києва, Одеси. Практичні заняття, які викладало саме життя, оснащалися теорією, як шхуна вітрилами, міцними, надійними, тому що плавання могло виявитися штормовим і далеким.

Безумовно, знання, отримані на лекціях, були важливі й цінні. Залишалося лише правильно застосовувати їх на практиці.

Тоді в Ростові вони з Боровицьким вирішили, що Каїров поїде в Сєверокавказьк під своїм прізвищем. Біографічна легенда така: в минулому білий офіцер, служив у Добровольчій армії; воював проти червоних і після громадянської війни відбував покарання; тепер живе в Баку, разом з родичами утримує чайхану. Сюди приїхав лікуватися. Приймати мінеральні ванни, дихати гірським повітрям. В адміністративному відділі, тим більше в місцевому карному розшуку, не повинен з'являтися. Зв'язок тримати через шашличну «Роздоріжжя».

Каїров сказав:

— Мені потрібно днів п'ять. Якщо за ці дні вбивця на мене не вийде, то нехай ці дні підуть у рахунок моєї відпустки.

Звістка про те, що Вікторія — вдова осавула Кратова, не внесла в справу нічого такого, що подає надію. За даними Салтикова, вона повернулася в Сєверокавказьк у двадцять другому році. Чистою наївністю було припускати, що, знаючи про тайник, вона п'ять років вибирала б момент для заволодіння ним.

Можна припустити інше: Вікторія була знайома з Дантистом. Твердого переконання в цьому немає. Але припустити можна. Й раптом Дантист з'являється тут, у місті. «Роллс-ройс» у місті один. Дантист цілком може побачити й упізнати Вікторію. Проте це зовсім не означає, що вона теж може побачити Дантиста, якщо він цього не захоче. У курортний сезон тут понад сто тисяч жителів.

Отже, якщо Дантист не захоче зустрітися з Вікторією, то в його силах це здійснити.

Однак слід продумати й інший варіант. Дантист зустрічає Вікторію. Вони пізнають одне одного. Як поводитиметься Дантист? Відкриє їй мету приїзду? Чи, навпаки, спробує вивідати: чи відомо Вікторії щось про тайник?

Якщо не відкриє справжньої мети, то Вікторія знову осторонь. Але…

Припустимо, відкриє.

Навіщо? Йому потрібна її допомога? В чому? В транспорті? Але валізу дуже просто покласти у візок, не відкриваючись візникові.

Є й ще один варіант.

Дантист — чиста умовність. Той, справжній Дантист (можливий Розумовський), міг з якоїсь причини розповісти комусь таємницю старої комори, як це зробив осавул Кратов. Тоді нинішній Дантист і Вікторія можуть не знати одне одного й тому не вступати в контакт.

Ні, природно, можливий випадковий контакт чоловіка й жінки. А втім, Розумовський міг відкрити таємницю не обов'язково чоловікові. Забавно, Дантист може виявитися жінкою.

Боровицький у Ростові казав:

— Затримка вбивці завгоспа в цьому разі не тільки факт справедливості, відплати. Тут є ще один цікавий момент. У крадіжці брали участь офіцери: поручик Шавло, осавул Кратов, полковник Ованесов… Можливо, за ними стояла чи