Читати книгу - "Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар"

Глава  9

—  Малий, вперед, - почув через зв'язок Терн, і наступної миті він вистрибнув з десантного флаєра. Дві секунди польоту, коригування місця висадки  за допомогою двигунів у ногах, і хлопець приземлився на корпус малого десантного носія зіурга. Погасивши інерцію за допомогою інерційного компенсатора, Пашу зробив стрибок у бік ствола найближчої зброї, прикриваючись таким чином додатково псіонічним щитом. За час польоту в нього тричі потрапили з протиметеоритних знарядь корабля, але щити чудово трималися, лише на соту секунди просідали до вісімдесяти відсотків. Але якщо вони сконцентрують вогонь, то щит може не витримати. Відразу після того, як рядовий сховався за псіонічним щитом протиметеоритної зброї, він вистрілив з підошв шипами для більш стійкішого положення. Проте носій продовжував летіти зі швидкістю близько двохсот кілометрів на годину і просто встояти на його корпусі було проблематично.

—  Я на місці, - відповів Терн. - До мене рухаються піхотинці. - додав рядовий після того, як із люка на поверхню корпусу виповзло кілька зіургів. Їм, для того щоб утримуватися на поверхні, довелося пересуватися рачки, але це не зменшувало їх небезпеку, у них ще залишалося вільними дві лапи. Пашу відразу відкрив вогонь по них, кілька секунд їхній псіонічний щит тримався, але чергова плазмова куля знищила його і наступні швидко розібралися з зіургами. Ось тільки за мить після смерті зіургів Пашу відчув легке запаморочення. Як виявилося, ця п'ятірка мала пси-випромінювач, який вони й активували перед смертю. Ще пару днів тому на цьому й закінчилося б життя Паші. Але Декс вчора поколупався у його свідомості і встановив досить сильний захист, щоправда, він поступалася імплантам, які були в інших членів команди. Банально не вистачало енергії на повноцінну роботу. Завдяки роботі Декса вплив псі-випромінювача на легкому запамороченні і закінчився. Вистріливши по вцілілому випромінювачу, Пашу швидко прийшов до тями. Весь бій зайняв не більше трьох секунд

—  Ти знаєш своє завдання. Наступного моменту він ривком змінив свій курс, йдучи з-під пострілу глайдера, який прийшов на допомогу носієві. Через секунду флаєр активував форсаж, тому на всі боки від нього пішли гравітаційні спотворення. Терн навіть занепокоївся, що вони дістануть його самого, але вони були зупиненні псіонічним захистом носія.

Рядовий Пашу справді знав своє завдання. Йому необхідно було дістатися кокона керування  і встановити там пристрій, зібраний Дексом. Дістатись заводу на своєму літаючому транспорті було малоймовірно, оскільки повітря майже повністю було під контролем зіургів.

А ось якщо скористатися транспортом самого супротивника, то шанси дуже підвищувалися. Якщо пощастить, то пристрій зможе перехопити керування над малим носієм, щоправда, у цьому впевненості  не було. Декс раніше нічого подібного не робив і зараз орієнтувався на дані, які зміг отримати з початку вторгнення. Якщо не вийде, то пристрій просто знищать разом із кораблем.

Тим часом глайдер, загубивши флаєр, переключився на самого Терна, як простішу мету, так думав пілот глайдера. Насправді тут йому нічого не світило, він міг годинами стояти під його обстрілом. Один глайдер був занадто слабкий, щоб пробити його енергетичний щит. Завдяки реактору, щит регенерував швидше, ніж просідав під вогнем одного глайдера.

Терн вже приготувався до наступної частини завдання, а саме проникнення всередину корабля, як раптом щит просів до шістдесяти відсотків. Потім він знову почав регенерувати, але це злякало Пашу.

Він одразу відкрив вогонь по глайдеру, злякавшись, що той знову зможе вистрілити в нього чимось потужним. На даний момент тіло носія було випаровано в глибину на сорок сантиметрів навколо щита Терна. Це було нестандартне озброєння глайдера.

Перші кілька пострілів прийняв  псіонічний щит, але інші цілком успішно випаровували плоть глайдера. Той встиг випустити ще два заряди, перш ніж втратив керування і завалився вниз.

І ці обидва снаряди були саме такими ж, що й попередній. За одну секунду щит спочатку просів до п'ятдесяти відсотків, а наступної - до десяти. Запобіжники дефлекторів щитів майже всі перегоріли за одну мить, але автоматика моментально перевела енергоспоживання  на резервний канал. Ось ще один доказ того, що ніколи не можна недооцінювати супротивника. Здавалося б, глайдер, який повинен був не здатним нашкодити йому, зміг майже повністю зняти захист.

Сенсори “практа” показали, що до носія наближається ще три глайдери. Ризикувати та нарватися на ще подібні снаряди Пашу не хотів, тому рушив у бік гребня атмосферного стабілізатора носія. Саме там товщина корпусу носія не повинна перевищувати один метр.

Раптом з внутрішньої мережі зникли показники Шо, Пашу навіть на мить зупинився і перевірив ще раз, але його показників більше не було, і секундою пізніше прийшло підтвердження про знищення “практу” Шо. Це було несподівано, дуже несподівано. Терн підсвідомо вже повірив у невразливість загону Декса, в їхнє безсмертя. Але він помилявся, щойно загинув Шо.

Терн погано його знав, відверто кажучи, він спілкувався здебільшого з трьома людьми. Рік, Адламс і Декс, з іншими він за весь час перекинувся лише парою слів, але навіть так Терн відчув втрату. Але зараз був не час і не місце для переживань. Зосередившись, Пашу продовжив виконання свого завдання. Рядовий чудово зрозумів, що його відправили на це завдання, щоб зберегти. Там, де зараз був загін, його умінь для виживання точно не вистачило б, але від цього його завдання не ставало менш важливим. Зараз Декс і команда вступили в протистояння з інцептороном, який вилупився буквально у них на очах. Ще дві години тому плани були іншими. Спочатку замість Терна мав відправитися Адламс із Дексом на захоплення носія. Але сержант під час розвідки виявив піраміду з жіночих тіл, з яких почали вилуплюватись окремі особини рою інцепторону. Інцепторони були дуже небезпечними тварюками, хоч ніхто особисто з ними не зустрічався, але всі серед вивчених баз мали матеріали з минулої війни з зіургами,  такі тварюки самотужки знищували цілі міста.