Читати книгу - "Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна"

Минуло пів години. Ситуація без змін. Хоча ні. З кімнати доноситься сміх. Відчувається прогрес.

- Ро-о-ом! - виглянувши з кімнати закричала сестра.

- Ой, ти тут. - каже вона, помітивши мене.

Я як раз походжав біля їх дверей. Я зобов'язаний знати, що відбувається в моєму домі!

- Принеси нам ще ліки.

- Того що ти купила вистачило б напоїти роту солдатів. - зауважив я.

- Так що я там купила! Тим більше тут серйозний випадок. Ти чому мені не сказав, що її хлопець кинув? - запитала вона пошепки, входячи з кімнати і закриваючи двері за собою. Я спробував заглянути всередину, але побачив тільки край ліжка.

- Я не знав, що він її кинув. У них начебто все добре було.

- Значить ти був в курсі її хлопця? - здивовано запитала вона.

- Звісно. - кивнув.

- Гаразд. - невже Марго засмутилася? - Значить ви дійсно не зустрічаєтеся?

- Ні.

- Шкода. - вона обернулася на зачинені двері. - Саша класна. Я б хотіла собі таку сестру. А не ось це все. - обвела поглядом мене.

- А я чим тебе не влаштовую? - обурився я.

- Довго пояснювати. Ліки потрібно.

- Так замовте. У мене немає випивки. А бігати за добавкою для двох алкоголічок не збираюся.

Розвернувся і пішов до своєї кімнати. Як брат я її не влаштовую! Це нормально взагалі? Нехай сама сходить! Вже у власному будинку мною командують.

- Ром, ти образився? - крикнула мені у слід Марго.

- Ні.

- Образився. Ну прости. - наздогнала вона мене. - Ти класний брат. Просто кожній дівчинці хочеться сестричку. Щоб було з ким попліткувати, поговорити про хлопців.

- А зі мною ти не можеш про них поговорити.

- Знущаєшся? - на мене подивилися, як на ідіота. Згоден, сказав не подумавши. - Ну так що, сходиш? Я не можу її залишити!

Сходив. Пару раз. Потім мені набридло. І якби вони попросили ще раз, послав би. Мені може теж хочеться розслабитися, відпочити. Я в своїй квартирі в кінці кінців! Та якби я напивався після кожної невдалої угоди, спився б давно. І плювати що сам хотів сьогодні випити.

Я налаштувався дуже серйозно. Тільки попросіть! Але вони не просили. Навпаки, шум у кімнаті раптом стих. І це насторожило ще більше. Вони щось задумали!

Я мав рацію. Не минуло й десяти хвилин як з кімнати вийшов дві готові, у всіх сенсах цього слова, дівчата. Обидві п'яні і при параді.

- І куди ви зібралися? - оглядаючи неподобство що помилково вважають сукнею, запитав я.

Саша змінила вбрання, цілком скромне чорне плаття на відверте червоне з відкритими плечима і дуже коротке. Схоже на Марго, тільки сестра в сукні з тонкими бретельками і жовтого кольору.

А високі каблуки роблять ноги стрункішими, так ніби кажуть. Ну і звичайно розпущене волосся, щоб трясти ними в танці, це ж так "красиво"! Куди без макіяжу! Але тут не причепишся, дуже красиво, їм йде. Але в такому вигляді вони нікуди не підуть!

- Ми в клуб. - заявили вони майже синхронно. 

Переглянулися, засміялися.

- В цьому? - уточнив.

- А що не так? - запитала з викликом сестра.

Не пам'ятаю, щоб в гардеробі у Саші були подібні речі. Та й вивезла вона їх давно. Значить Рита притягла їх з собою. І коли встигла? Подивився на ту що доросліше і по ідеї повинна бути при здоровому глузді.

- Саша.

- А що не так? - тихо повторила вона, відтягуючи рукою поділ сукні.

- Олександра.

- Не дави на дівчину. - прикриваючи собою Сашу сказала Рита.

- Ми в клуб. Це справа вирішена. Таксі вже чекає. - подивилася вона в телефон.

- Я з вами. - сказав, розвертаючись і йдучи в свою кімнату. Потрібно переодягнутися.

- Ти серйозно? - запитала Рита.

- Так може ми поїдемо, а ти потім приїдеш? - крикнула вона.

- Я швидко.

Десять хвилин, і я сідаю з ними в таксі. Вечірній клуб, нас пропускають без питань. Сідаємо за вільний столик. Дівчата замовляють собі по коктейлю. Музика б'є по вухах. Очі ріже яскраве миготливе світло. Мені тут не подобається. І коли я перестав любити клуби?

- Я танцювати. - не дочекавшись замовлення Саша йде танцювати.

Я сіпнувся її зупинити. Але Рита поклала свою руку поверх моєї.

- Їй це потрібно. Залиш. - і я послухався.

- І ти будеш стверджувати, що ви не зустрічаєтесь? - через деякий час сказала вона.

- Про що ти?

- Ти очей з неї не зводиш.

- Ти помиляєшся.

- Ну давай, скажи в що одягнена та дівчина, яка вже пару хвилин сидить за барною стійкою і дивиться на тебе? Або назви колір волосся дівчини, що стоїть поруч з Сашою, і вже навіть не знає бідна як вивернувся щоб ти її помітив. Не знаєш? - запитала вона після мого мовчання.