Читати книгу - "Наркономіка. Як працює економіка картелів"

Заохочені успіхами з метом, картелі вирішили диверсифікуватися далі й перейти на потенційно більш прибутковий наркотик – героїн. З погляду мексиканців, ринок героїну особливо для них привабливий. На відміну від кокаїну, який їм доводиться імпортувати з Латинської Америки, або мету, що виготовляється на основі далекосхідних хімікатів, героїн можна виробляти вдома. Мак вирощують у горах Сьєрра-Мадре фермери, яких називають gomeros, смольники, – через особливості збирання клейкого соку з макових коробочок. Робиться це просто: проводять збоку по опуклій коробочці бритвою і дають витекти клейкуватому молочку. На сонці воно перетворюється на смоляну речовину, яку gomeros зішкрібають. Це і є опій-сирець. Опійна смола далі вариться з вапном, щоб виділити з неї морфій, а його, своєю чергою, перетворюють на героїн за допомогою заздалегідь заготованих хімікатів – вуглекислого натрію, соляної кислоти – і вугілля. Вага готового до поставки продукту становить лише 5 % ваги вихідної сировини. Вертикальна інтеграція бізнесу – від виробництва до збуту – дозволяє картелю мати більший зиск.

– Героїн має вищу рентабельність, бо не треба нічого відстібати колумбійцям, – каже Кевін Мерілл, помічник спецагента підрозділу Управління боротьби з наркотиками в Денвері, штат Колорадо.

Спочатку мексиканські картелі не поривалися виходити на ринок героїну з двох причин. По-перше, через попит. У 1960-х і 1970-х роках американці підсіли на цей наркотик, коли рок-група Velvet Underground випустила про нього пісню, а Rolling Stones нерозважливо співали про те, як можна розслабитися «з голкою та ложкою». Однак захвату незабаром поменшало. Під час масових інформаційних кампаній підліткам розповідали про героїнову залежність і ризик передозування, а кілька відомих людей, які робили героїн привабливим, від нього ж і померли. Репутація героїну вже не надихала, а викликала страх. Станом на 1980-ті роки його вже вважали злом і розпустою міської голоти. У 1990-х і цього статусу не стало, бо прийшла мода на крек. Перспективний колись героїновий ринок занепав.

По-друге, у мексиканців завжди були проблеми з постачанням. Опіумний мак вирощувати легко, але збройні сили Мексики патрулюють гори Сьєрра-Мадре з землі і повітря та раз по раз знищують посіви gomeros. А колумбійські плантатори, які сіють на важкодоступних теренах, що майже не патрулюються, вирощують мак меншим коштом, ніж мексиканські конкуренти. Тож через нестійкий попит і труднощі з організацією постачання мексиканці не вважали за доцільне братися за героїн.

Однак незабаром сталися дві події, що все змінили. Аби зрозуміти, що перевернуло ринок героїну в США, знайомимося з Синтією Скудо. Молодява струнка темноволоса бабуся з охайною зачіскою під’їздить на спортивному «субару»; вона зі смаком вбрана в чорне, і в неї сумочка Louis Vuitton. Сім’ю Скудо, яка мешкає у фешенебельному передмісті Денвера, зачепила героїнова залежність. Може, й дивно, бо героїн має репутацію наркотика міської голоти, а не фешенебельного середнього класу передмість. Але ще дивніше, що залежність була не в сина Синтії або онука, а в неї самої. Ми зустрілися з нею в денверському Центрі лікування алко-й наркозалежності та реабілітації; у цій клініці вона поборола героїнову залежність, від якої потерпала дев’ять років. Сидячи за столиком у затишку клініки, Синтія зі здриганням згадує, як після шпиталізації за програмою детоксикації вона у перші шість днів блювала кожні п’ятнадцять хвилин. Через наркотики вона була худа як тріска, купувала штанці дитячого розміру. На час реабілітації вона важила кілограмів сорок.

Історія Синтії показує, як картелям вдалося подолати першу перешкоду – проблему іміджу героїну. У героїну заслужено страшна репутація: у нього вужча межа між ефективною дозою і передозуванням, ніж в інших модних наркотиків. У статті в науковому часописі Addiction порівнюють для різних наркотиків кількість, необхідну для збудження, і смертельну дозу104. Наприклад, для алкоголю співвідношення становить приблизно 1:10. Тобто вистачить двох чарок горілки, щоб сп’яніти, а як подужаєте двадцять чарок, то можна померти. Кокаїн трохи безпечнішший – 1:15, ЛСД – 1:1000, марихуана найбезпечніша – нема даних про смерть від неї105. Нема даних про передозування і при з’їданні канабісовмісних продуктів, хіба що з’явиться пролонгованіший негативний ефект. А в героїну співвідношення ефективної і смертельної доз – 1:6. Враховуючи, що чистота речовини в різних партіях продукту неоднакова, його споживання перетворюється на російську рулетку. Дилери цим не вельми переймаються, бо їхні клієнти вважають своє життя змарнованим. Але щоб продукт пішов, слід зробити його більш привабливим і пом’якшити його імідж.

На радість картелям, у них з’явилися мимовільні спільники: американські лікарі за останні роки зробили більше для покращення іміджу опіатів, ніж наркодилер міг би сподіватися. Поневіряння Скудо почалися після того, як вона травмувала стегно. Її лікар був радий допомогти, але передав куті меду. Він виписав їй на день шість пігулок оксиконтину – потужного опіоїдного знеболювального.

– Звісно, кожен лікар хоче, щоб його пацієнти були задоволені лікуванням й приходили до нього знову й знову, – каже вона. – Я підсіла. Виписані на місяць ліки я споживала за десять днів.

А лікар продовжував виписувати рецепти. Але одного разу на його місце прийшов інший лікар, який жахнувся й рішуче зменшив дози. У відчаї вона взялася подрібнювати пігулки й нюхати та курити їх для посилення ефекту. Виявлялося замало. Оксиконтин був ще на чорному ринку. Але там він ішов по 80 доларів за пігулку – надто дорого, аби Синтія купила їх у достатній кількості, щоб подолати синдром відміни. І тоді один сумнівний приятель її дочки приохотив її до наркотику, який справляв такий самий вплив, але коштував значно дешевше. Це був героїн. Якщо денна доза оксиконтину з чорного ринку коштувала 480 доларів, то тижнева норма героїну – 350 доларів, і частково Синтія могла це відшкодувати, продаючи свій маленький запас оксиконтину. Ні сіло ні впало Скудо стала героїновою наркоманкою.

Її історія здається неправдоподібною, але в такому становищі опинилися сотні тисяч американців – через потужну хвилю рецептів на опіоїдні знеболювальні в 1990-х і 2000-х роках. Лікарі виписували сильні опіоїдні препарати в неймовірних кількостях: у деяких південних штатах щороку виписується рецептів більше, ніж там живе людей. Наркотики допомагають деяким пацієнтам упоратися з нестерпним болем. Але надмірне виписування рецептів свідчить про існування вже залежності: щороку близько 11 млн американців приймають їх незаконно, що більше за чисельність споживачів таких препаратів, як кокаїн, екстазі, метамфетамін та ЛСД, разом узятих.

За