Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Стань моїм першим, Адалін Черно 📚 - Українською

Читати книгу - "Стань моїм першим, Адалін Черно"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Стань моїм першим" автора Адалін Черно. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 98
Перейти на сторінку:
Глава 26

Кіра

— Давно живеш із дівчатами? — запитує Кирило, коли ми, втомлені й виснажені, лежимо на ліжку.

За плечима — кілька годин нестримного сексу, гострих відчуттів, солодкого кунілінгусу та глибокого мінету. Це я промовляю подумки, вирішивши, що нізащо в житті не зможу сказати подібного вголос.

— Пів року. До цього в гуртожитку жили, а тепер ось… заробляємо трохи й можемо собі дозволити.

— Багато вас там?

— Троє. Нінка та Вєрка. Класні вони, потім вас познайомлю.

Я миттю прикушую язика. Ось що я за дурепа така, га? Познайомлю! З чого б йому знайомитися з моїми подружками?

— Скільки кімнат орендуєте?

— З чого такий інтерес до моїх житлових умов?

Кирило усміхається, дивлячись у стелю. Я трусь щокою об його оголене плече і влаштовуюсь на ньому.

— Одна в нас.

— На трьох?

— Ага. У тісноті, знаєш…

Від розмови нас відвертає дзвінок мого мобільного. Моя сумочка стоїть на тумбочці, і я тягнуся, щоб подивитися, хто дзвонить. На годиннику вже за північ. Зазвичай у такий час мені ніхто не дзвонить. Дістаю телефон із напругою. Боюся, що це батько. Адже я сьогодні відмовилася їхати й він напевно незадоволений, але на екрані ім’я Нінки.

— Алло.

— З тобою там все гаразд? — запитує подруга.

— Звісно. Я ж попередила, що не приїду.

— Я знаю, але вирішила уточнити, чи все гаразд. Вірка мені весь мозок виїла — подзвони, та подзвони.

Я сміюся, прикриваючи рота долонькою. Вірка в нас цікава, вона й не таке може Ніні влаштувати. Зовсім не здивована, якщо все саме так і було.

— Добре тоді, добраніч.

— І вам. До завтра.

Я вимикаюся й повертаюся до Кирила. Він дивиться на мене з цікавістю й хмуриться. Глибока вертикальна складка проступає між бровами.

— Що? — запитую з усмішкою. — Це подруга дзвонила.

— Я чув, — каже Кирило. — Це ж новий телефон?

— Так.

— Тобі так добре платять?

— О, ні, звісно, — я усміхаюся, а в самої в роті пересихає від хвилювання й серце починає калатати як ненормальне. Точно з грудей вистрибне! — Перший я на виплат узяла, досі виплачую, а цей… подруги подарували. Уявляєш? Збирали гроші на подорож, але в них не склалося, готель на карантині, й ось…

Я видаю все це на одному подиху. Швидко ховаю телефон у сумку й відкладаю ту на тумбочку. Повертатися до Кирила мені страшно, тому що після моєї тиради він мовчить і не каже ані слова. Подивитися йому у вічі не можу. Боюся, що він тоді відразу зрозуміє мою брехню.

— Класні в тебе подруги, — нарешті каже він.

Я наважуюсь поглянути. Кирило лежить у колишній позі. Його ліва рука закинута за голову, права обіймає мене за талію, гладить ледь відчутно й підштовхує до себе. Я одразу розумію цей жест — лину до нього під бік. Кладу руку йому на груди й починаю малювати там візерунки.

Мені ніяково брехати йому, але розповідати правду я боюся. Тепер це здається мені чимось неможливим. Я взагалі не уявляла собі щось подібне. Коли їхала з ним із клубу, думала, що це на один раз. Одна ніч, чарівна, незабутня, пристрасна й дика…

Про жодне продовження не могло бути й мови, але я тут. У ліжку Багрова. Він обіймає мене за талію, а я брешу йому про те, ким є насправді. Мені страшно, звісно, що я якось проговорюсь. Щось скажу про батька чи якось себе викажу. Ось телефон — мій черговий промах. Але коли я його замовляла — гадки не мала, що ми з Кирилом зустрінемося ще раз.

— Якщо хочеш — можеш жити тут, — повідомляє Кирило буденним тоном.

Я підводжусь на лікті й дивлюся на нього. Упевнена, моє обличчя перекошене від шоку, сумніву та скептицизму. Кирило сміється й погладжує мене по спині.

— Я рідко буваю в цій квартирі, — каже він. — Живу переважно за містом.

— Не так уже й рідко, — зауважую я, натякаючи на наші зустрічі, які вже стали регулярними.

— Це зараз. Зрозуміло, коли тут будеш ти, я буду приїжджати частіше. Вдень я тут не буваю. Тож ти мені не заважатимеш.

— Ти це серйозно?

— Абсолютно, — спокійно каже Кирило. — Я довго думав над ситуацією, що склалася. У мене не завжди є час заїжджати та забирати тебе, викликати таксі вечорами небезпечно…

— Тобто ти вирішив забезпечити собі регулярний секс шляхом перевезення мене до своєї квартири? — уточнюю, хоч і так усе зрозуміло.

— Не так грубо, звісно, але так.

— І багато жінок у тебе тут… зупинялося?

Мене боляче дряпає це припущення. Я ж зовсім нічого про Кирила не знаю. Ні чим він живе, ні з якими жінками зустрічався, ні в яких стосунках був. Усе, що пише інтернет — він завидний холостяк. Багатий, успішний, харизматичний, неймовірно привабливий і бажаний.

Я бачила десятки його світлин із різними жінками та сотні припущень, хто ж чергова красуня поряд. І всіх цих жінок бачили з ним на вечорах, тусовках, ресторанах. А ми з ним нікуди не виходимо. Скільки таких наївних невинних дуреп, як я, у нього за спиною — уявити страшно. Адже про них не напишуть… ніхто навіть не дізнається, як не знає про нас…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 51 52 53 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стань моїм першим, Адалін Черно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Стань моїм першим, Адалін Черно"