Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Як відірватися перед весіллям, Аліна Амор 📚 - Українською

Читати книгу - "Як відірватися перед весіллям, Аліна Амор"

618
0
02.09.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Як відірватися перед весіллям" автора Аліна Амор. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 150
Перейти на сторінку:
Глава 10.1. Екватор

Я прощалася з Мірадеєю. Милувалася мальовничими берегами, бірюзовими лагунами та піщаними косами, зеленими лісами і смарагдовими луками. Ми пропливали селища з будиночками з білого каменю або рожевого піщаника та червоними черепичними дахами, з блискучими на сонці куполами храмів. Повз крихітні монастирі з товстими масивними стінами і гострими шпилями, що примостилися на таких самих маленьких острівцях, та потопали у соковитій зелені.

Блакитне море ніжило білосніжною піною лісисті схили пагорбів і золотисті пляжі, ніби пальцями проникало у скелі. А в самих скелях зяяли темні загадкові гроти немов відкриті пащі морських чудовиськ.

Вода тішила око всіма відтінками синього: від прозорого небесно-блакитного біля берегів до ультрамаринового на горизонті.

Іноді до нас долітали крикливі чайки й альбатроси, ловлячи рибу прямо у воді, та примощувались на мачти, з цікавістю дивлячись на нас зверху вниз.

Усі ці дні небо було світлим, ясним, з розмазаними по ньому легкими білосніжними хмаринками, немов намальованими акварельними фарбами.

Через два дні після Дорміса ми пропливали Ріон, останнє портове місто Мірадейї, а за ним уже виднілися Самоцвітні гори. Вони поступово підвищувалися і скелями врізалися в море, створюючи природний кордон між двома королівствами - Еланією та Мірадеєю. Високі й неприступні, гори немов шипами впивалися в небо на півдні. Жили там тільки гноми, людей ці дикі місця зовсім не приваблювали. Також там знаходили притулок втікачі-злочинці та вбивці. Так казали у народі.

Ближче до Ріону погода змінилася - повітря стало вологим та важким, почалися дощі, точніше навіть зливи. Вони приходили щодня як по годиннику - увечері, перед заходом сонця, і ми поспішали пересидіти цей час у каютах. Зате після дощу Геліос сідав в море і небо заливалося райдужними барвами, немов художник брав палітру та змішував їх із приголомшливою майстерністю, розфарбовуючи небосхил на заході і розливаючи рожеве золото сонячних променів у морських хвилях.

Скоро ми наблизилися до екватора. У дитинстві я думала, що він має точно такий вигляд, як на моєму глобусі, - як яскраво-червоний, товстий і пружно натягнутий канат, що оперізує море та гори. І навіть зараз, після зливи, обережно ступаючи мокрою палубою, щоб не повсковзнутися, та милуючись прекрасним заходом сонця, я з цікавістю дивилася на море. Заглянувши на капітанський місток, я почала допитуватися Марко:

- Ми вже перетнули екватор чи ще ні? Ні? А ви мені скажете, коли ми до нього наблизимося?

- Звісно скажу, - добродушно пообіцяв він.

- Не забудете? Я буду тут, на палубі.

Захопившись розмовою з капітаном, я не помітила, як до нас підійшов Деміан, і, обернувшись, ледь не наштовхнулась на нього.

Він весело посміхнувся, почувши нашу розмову з Марко:

- Ви теж думаєте, що екватор розсікає море подібно до ножа, малюючи червону лінію?

Я зніяковіла, але виду не подала:

- А хто ще так вважає?

- Я, в ранньому дитинстві.

Я почервоніла. Щось я останнім часом занадто часто червонію в присутності графа!

- А як же виглядає екватор? - все ж таки поцікавилася я.

- Ніяк. Це умовна лінія.

Я розчаровано зітхнула:

- І як у такому разі зрозуміти, що ми уже перетнули його та перебуваємо у південній півкулі?

- За зірками. Вони у нас зовсім інші.

Базікаючи так, ми підійшли до борту і граф ла Амбросіо почав розповідати про зірки південної півкулі та легенди про них, а потім і про шанованих богів та богинь Еланії. Багато з них були новими для мене й невідомими, адже в кожного небожителя є своє втілення на небосхилі - у вигляді планети, сузір'я чи зірки, а оскільки зірки в північній і південній півкулі різні, в Мірадейї та Еланії молилися різним богам.

Несподівано, зовсім поруч із кораблем із води вистрибнув гладенький, сірий та блискучий дельфін, а за ним другий, третій, четвертий.

- Дельфіни! - захоплено вигукнула я.

У мене перехопило подих, я зачаровано дивилася на них, вчепившись пальцями в борт. Я ніколи не бачила цих чудових створінь так близько, вони оточили корабель, стрибаючи по хвилях, ніби дівчатка через скакалки, і я навіть перехилилася через борт, щоб краще їх роздивитися. 

- Не варто так робити, ще перекинетеся у воду, - стривожено зауважив Деміан, і потягнув мене за лікоть назад, не поспішаючи, втім, забирати свою руку.

- Гаразд, гаразд, - квапливо погодилася я, випросталася, та, глянувши на графа, побачила, як сонце, що сідало, позолотило його шоколадні очі, і вони набули теплого медового відтінку. 

Якісь миті я зачаровано дивилась в них, але все ж, зробивши над собою зусилля, відвела погляд від Деміана, і він відпустив мою руку. А я знову замилувалася дельфінами бо вони пустували наче малі діти, дзвінко курликаючи й тікаючи хвилями наввипередки до рожево-золотистого Геліоса на обрії, поки не зникли з поля зору.

Малиновий захід сонця перейшов у ніч, останній промінчик зник на заході, на небосхил зійшла Селена і засяяли перші зірки. Ми милувалися цією красою, але невдовзі мою увагу привернула незвична зоря, зліва від Селени - вона блимала наче маяк. Я навіть кілька разів заплющила й розплющила очі, щоб переконатися, що мені не привиділося, але ні - вона справді немов підморгувала мені.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 51 52 53 ... 150
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як відірватися перед весіллям, Аліна Амор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Як відірватися перед весіллям, Аліна Амор"