Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Пастка для Бродського, Джулія Ромуш 📚 - Українською

Читати книгу - "Пастка для Бродського, Джулія Ромуш"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пастка для Бродського" автора Джулія Ромуш. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 77
Перейти на сторінку:
Розділ 39

*****************************************************************************

Ми під'їхали до офісу. Я трохи ніяковіла через те, що мінімум людей так з двадцять стояло на вулиці та курили.  Вадим вийшов з машини, відкрив мені двері, подав руку. Озирнувшись я вже побачила на собі купу поглядів, і чікуля яка дивилася на нас з такою злістю, що мені стало трохи страшно.

  

  Проходячи повз натовп, Вадим привітався, і звернувся до співробітниці відділу кадрів: 

  

  - Аліса Георгіївна, прошу Вас надіслати до мене жінку на заміну вакансії секретаря.  А Жаклін переведіть до когось іншого. 

  

Жінка сказала, що через пів години вже буде заміна. Я обернулася і подивилася на чікулю. Вона, вже підібгала свої губки та жалісно дивилася на Вадима, але щось сказати не наважувалася. 

  

- А тепер, малятко, працювати та ще раз працювати.  Нам потрібна ця колекція! - Він підштовхнув мене до ліфта, і ми поїхали.- Сьогодні відразу по закінченню спускайся униз, поїдемо в ресторан, повечеряємо.-  З цими словами ліфт відкрився на моєму поверсі, Вадим швидко мене поцілував та поїхав на свій поверх. 

  

З дурною посмішкою виходжу з-за рогу і хочу піти до свого кабінету, як тут неочікувано помічаю Наталю Борисівну. Вона притулилася до столу Алінки стегнами та схрестивши руки на грудях дивиться на мене, і в її очах тільки злість і ненависть. 

  

Ну що, Туманова, зараз отримаєш по самі помідори!

  

- Добрий ранок, Наталя Борисівна.  - Я підходжу до неї ближче. Те, що вона чекає саме на мене, сумнівів не залишалося. 

  

  - Олеся Ігорівна, доброго ранку.  - Вона каже це таким голосом, що мені  аж трохи стає млосно.  - Олеся, Ви мені здавалися не дурною дівчинкою.  - Вона оглядає мене з ніг до голови.  - І, здавалося, що у нас з Вами була серйозна розмова, з приводу того, як Ви будите підійматися кар'єрними сходами. 

  

- Так, була! — Тихо відповідаю я, але очі ховати не збираюся, мені не подобається те яким тоном вона це говорить. 

  

  - І що ж, Олеся, Ви все ж таки вибрали шлях не йти по цих сходах з гордо піднятою головою, а дертися на неї рачки?  - І дивиться на мене, чекає на мою реакцію.

  

  - Наталя Борисівна, почнемо з того, що РАЧКИ, як Ви висловилися, я нікуди дертися не збираюся.  - Підвищеним тоном починаю я.- А те, що у нас з Вадимом Олександровичем відносини, вибачте, але так вийшло і це не була спланована акція.  - Я хочу вчепитися в патли цій бабі та просто прокатати її дупою по підлозі, але я не буду опускатися до такого рівня. 

  

  - Олеся, Ви й справді думаєте, що у Вас стосунки?  - Вона істерично сміється.  - Вадим в принципі не готовий ні до чого серйозного, а Ви зараз ламаєте собі життя і кар'єру.  - Ох, Господи, переживає за мене?  Серйозно? 

  

  - Я звільнена?  - Різко питаю я. 

  

  - Ні, Олеся, ти не звільнена.  Не мені розв'язувати це питання, але судячи з того який шлях ти вибрала, то він явно приведе тебе до логічного кінця. - В її очах я бачу тільки ненависть. 

  

  - Вас не влаштовує моя робота, мої малюнки, я не встигаю за термінами?  - Я говорю впевнено і дивлюся їй в очі. 

  

  - Ні, Олеся, поки мене все влаштовує.  Але ... - Я обриваю її, не хочу більше чути її коментарі на рахунок мого особистого життя. 

  

  - Тоді дозвольте мені піти до свого кабінету і продовжити мою роботу над ескізами. А те, як Ви намагаєтеся влізти в моє особисте життя і дати мені пораду... Ви мене вибачте, але Ви мені не мама, щоб радити, як і коли мені що робити!  - Я закінчую свій монолог і зло дивлюся на неї. 

  

  - Ти пожалкуєш!  - Вона вже сичить мені у відповідь. 

  

  - Можливо і так, але це тільки моє рішення, як і те, що мені робити!  А тепер, вибачте, мені час працювати!  - Розвертаюся і швидко йду до свого кабінету, відчуваю погляд який пропалює мою спину. 

  

У кабінеті ще певний час я намагаюся взяти себе  в руки.  Я зла, я дуже зла!  Я ніколи не любила людей, які лізли без мила в п'яту точку. Яке взагалі її собаче діло???  Вона явно не байдужа до нього!!! 

  

Алінка залетіла до мене в кабінет під час обіду, з двома салатами з кафе.  Вона хотіла поділитися зі мною подробицями.  Спочатку хвилин десять розпиналася про те яка зла сьогодні Наталя.  Я промовчала про нашу сутичку. 

  

Потім про те, який класний її новий бойфренд, що він чоловік її мрії, і як у них все класно, і що такого сексу вона не очікувала.  Її очі блищали як два діаманти.

Я своєю чергою поділилася своїми подробицями про мою ніч, і ми перемивали кісточки нашим чоловікам. 
 

***********************************************************************

Мої любі))) Я дуже рада, що нас стало більше!) Буду дуже вдячна за коментарі, допоможіть мені зрозуміти -  Вам подобається чи ні? І дуже прошу, підписуйтеся на мене))) Своєю чергою обіцяю Вам нові, захопливі історії)) Дуже гарячі та цікаві)) Кому цікава історія Аліни та Олексія?)) Є такі?)) Не залишайтесь байдужими, ваша віддача дуже важлива для мене!

*************************************************************************

  

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 51 52 53 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пастка для Бродського, Джулія Ромуш», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пастка для Бродського, Джулія Ромуш"