Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

.

Юнак стояв нерухомо, дивлячись на іншу сторону, немов прийняв таке підпорядкування з чистою совістю.

?

Всі були приголомшені цією сценою. Кодан був ще більше приголомшений. Що це був за Елемент? Чи була це аура короля?

,

Метиша, йди. Але Брандо сказав лише одне речення. На відміну від усіх, він відчував, як у його серці реве могутня сила, яка реве, щоб панувати над усім. Здавалося, що в будь-який момент зі своєї шкаралупи вирветься страшний звір.

У нього навіть була ілюзія, що якщо він підніме руку, світ завалиться.

.

Він наче мав силу бога.

Потім принцеса Срібного ельфа переїхала. Срібний човник у її руці перетворився на срібну лінію, яка простягалася вперед, кінчик блимав холодним світлом смерті.

.

Здавалося, що час розтягнувся від цієї атаки. Всі побачили, як проста срібна лінія намалювала півколо навколо арени, а потім повільно наблизилася до пекельного пса з одного боку.

Поки він рухався вперед, він міг пробити три голови демона.

.

Але в останню мить, під тиском аури смерті, пекельний пес нарешті вирвався з Стихії Брандо. Він кинув усю свою силу, щоб підняти голову і відскочити назад. Він явно уникнув смертельного удару.

Але в голові Брандо промайнула дивна думка. Здавалося, що весь світ перебував під його контролем. Подумавши, він відтягнув звіра назад. З тихим звуком маленьке тільце Метиші підняло спис. Срібний човник пронизав три голови і високо підняв нещасного пекельного пса, кинувши його вперед.

.

Його труп з гучним стукотом впав на пісок.

Це було вбивство одним ударом.

.

Всі юнаки, включаючи Махера, були приголомшені.

.

Кодану здалося, що він почув, як його власна щелепа опустилася на землю. Старий не міг не торкнутися підборіддя, щоб переконатися, що предмет все ще знаходиться в його тілі.

.

Його не міг більше шокувати Стихія Простору.

Це Джока відчув, ніби щось застрягло в горлі. Решта речення застрягла в горлі. Але ніхто не сміявся з нього. Всі були однакові.

Це помітив і Брендел. Він подивився на свою руку і був трохи невпевнений. Будь то Просторовий Замок або Зупинка Часу, вони були нескінченно близькі до Елемента Буття.

.

Однак Медісса вже повернулася на його бік, мій пане? — здивовано запитала вона. Саме вона напала, тому відчула це більше, ніж будь-хто інший.

.

Брандо махнув рукою. Він не міг бути впевнений. У цей момент над ареною пролунав голос.

Смертний, ти хочеш продовжувати?

Звичайно, юнак відповів сумішшю хвилювання і тривоги.

.

Варіан швидко вийшов на арену.

Я зроблю це цього разу. – сказав Брандо. Він відчував, що його контроль над своєю стихією слабшає в міру того, як він проходив свій пік. Він повинен був якнайшвидше перевірити це, щоб підтвердити свої підозри.

Метіша подивився на нього і здогадався про його наміри. Вона злегка кивнула.

.

Брендель правою рукою відклав меч і пішов до Дуергара.

.

Його холодна аура знову тиснула на дуергара.

Варіан здригнувся і тихо пирхнув. Сірий карлик тут же відкинув свою зарозумілість і прикинувся розслабленим, щоб чинити тиск на опонента. Його двоє очей-намистин блищали під шоломом, коли він урочисто зняв з плеча бойовий молот і тримав його обома руками. Потім він змістив центр ваги і перейшов у бойову стійку.

.

Цього разу навіть Йока міг це побачити. Це була інстинктивна реакція звіра на небезпеку.

?

Але чи справді цей юнак був таким страшним?

Він уважно дивився на Бренделя. Він і уявити собі не міг, що юнак, з яким він мав справу, який мав дещо поступливу поведінку, виявиться настільки небезпечним, що змусить цього карлика, схожого на сталеву фортецю, нервувати, просто глянувши на нього.

.

Він може бути сильним, але він ще такий молодий! Йока пригадав свій досвід. Реакція Брандо була схожа на реакцію охоронців у шахтах. Він вважав, що сила у них повинна бути приблизно однаковою.

.

Хоча це вже було дуже сильно в очах дуергара.

Але він відразу зрозумів, що помиляється. Брандо вже атакував. Щоб скористатися нагодою, юнак кинувся вперед.

В очах інших це було неймовірно швидко. Вони навіть не бачили траєкторії Брандо. Вони бачили лише те, як його постать зникала і знову з'являлася перед Варіаном в одну мить.

.

Позаду нього навіть почулися брижі в повітрі.

Дуергар був наляканий, але його багатий бойовий досвід змусив його підняти бойовий молот обома руками, щоб заблокувати. Але його рухи в цей момент завмерли. Меч Бренделя пройшов крізь його оборону, як ілюзія, пройшовши крізь щілину між шоломом і нагрудником і пробивши йому горло.

.

Дуергар Сіель око розплющив очі і встиг лише випустити м'яку тріщину.

.

Брандо зупинився перед дуергаром, як привид. Він натиснув однією рукою на бойовий молот дуергара, а другою витягнув меч. Дуергар з гучним тріском упав на землю. Чорна кров повільно розтікалася з тіла дуергара.

!

Дякую за підтримку. Вам сподобалися останні розділи?Оригінальне читання!

305

Розділ 305

.

Чорна кров повільно просочувалася з тіла Гнома.

,

Якби в цей момент з неба впала голка, вона б обов'язково видала звук дзень, коли вдарилася об землю. Це могли б почути всі.

.

Навіть оплески на арені припинилися.

.

Йока почув звук у горлі і обернувся, щоб подивитися на Махера. Мехер також обернувся, щоб подивитися на нього, і обидва вони побачили однаковий вираз недовіри в очах один одного.

?

— Хто цей юнак?

Яким би неосвіченим не був Джока, він міг сказати, що Брандо не був звичайною людиною.

Але в цю мить серце Бренделя було схоже на бурхливе море. Після інциденту в замку Абіс це був другий раз, коли він увійшов у невимовний стан.

.

Здавалося, що час і простір зупинилися. У його свідомості з'явилося третє визначення Стихійного Закону, але здавалося, що воно відокремлене тонким клаптиком паперу. Він смутно відчував, що це також два Закони. Але нагода була швидкоплинною, і коли він простягнув руку, щоб скористатися нею, звук повернувся на арену.

Шум все заглушив, і все повернулося на круги своя.

Брандо на мить був приголомшений, а потім зітхнув. Було ще зарано. Якби він був проміжним золотом, то вступив би на другий щабель Стіни Стихій. Але всі були однакові. Не кожен увійде в Стіну Стихій відразу після досягнення піку Золота. Розуміння Законів було дуже важливим, і було багато геніїв, які залишалися в Золотому царстві на все життя.

,

Не всі були достатньо розумними, щоб